Постать Євгена Гребінки в історії української культури є неоднозначною та, відверто кажучи, дещо забутою. Навіть попри те, що вірші Євгена Гребінки входять до шкільної програми, сучасні підлітки частіше згадують про Тараса Шевченка, Івана Франка чи Лесю Українку…І це дарма, адже Гребінка був талановитим поетом, письменником, перекладачем та громадським діячем. Мало кому відомо, що письменник з Полтавщини колись створив один із найвідоміших романсів, які співають в усьому світі, а також сприяв розвитку творчості Тараса Шевченка і звільненню його з кріпацтва. Далі на poltavski.
Тож яким було життя Євгена Гребінки? Як розвивалась його творчість? І чому письменник помер у 36 років?
Життєвий шлях
Євген Павлович Гребінка народився у лютому 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині це село Мар’янівка). Батько був військовим у відставці та дрібним поміщиком, мав у своєму розпорядженні близько двох десятків кріпаків.
З самого дитинства Євген Гребінка був оточений справжньою українською культурою – добре знав традиції та звичаї, народні пісні, прислів’я та перекази. З особливою любов’ю ставився до полтавського краю, що надалі знайшло відображення у його творчості.
За рішенням батьків, до 13 років Євген навчався вдома з приватними вчителями. Потім вступив до Ніжинської гімназії вищих наук, де й почав писати свої перші рядки.
За 6 років навчання в гімназії, Євген Гребінка брав участь у виданні місцевих рукописних журналів, а у 17 років взявся за переклад поеми Олександра Сергійовича Пушкіна “Полтава” з російської мови на українську.
Після випуску з гімназії отримав посаду оберофіцера у козачому полку, але прослужив лише 4 місяці – юнака більше цікавила літературна творчість. Саме тому він повернувся до рідного хутора, де продовжив перекладати “Полтаву” та працював над збіркою приказок (“Малоросійські приказки”). Тоді ж почав друкувати свої вірші у Харкові в “Українському альманасі”.
Літературознавці та історики стверджують, що вірогідно на початку кар’єри письменнику було складно визначитись зі своєю творчістю: з одного боку, багато творів він писав українською, або перекладав чужі; з іншого боку – перші вірші виходили під псевдонімом на російський манір: “Е. Гребенкин”. Та все ж таки, Євген Гребінка швидко відмовився від цієї ідеї, і не дивлячись на те, що значну частину творів він писав російською і жив в Петербурзі, є дані, які свідчать про те, що росіян він недолюблював.
У 1833 році життя завело Євгена Гребінку до Петербурга, де письменник працював спочатку чиновником, а потім викладачем у Дворянському полку. Там він нарешті зміг опублікувати результати своєї тривалої праці: “Малоросійські приказки” та переклад “Полтави”. Для того, щоб увійти в коло інтелігенції, був вимушений писати твори російською мовою. У Петербурзі вдалось завести знайомства з видатними письменниками та поетами, як російськими – з Олександром Пушкіним, Іваном Тургенєвим, Іваном Криловим, Карлом Брюлловим, так і українськими – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем.
Творчість Євгена Гребінки стала досить популярною саме в Петербурзі, проте його серце тягнулось додому, на Батьківщину. Часто у своїх листах до батьків чоловік писав, що сумує за рідним селом на Полтавщині, за українськими полями й степами, за домівкою та щирими людьми.
У 32 роки одружився з Марією Ростенберг, яка стала його першою й останньою дружиною. У шлюбі в них народилась донечка.
Останні роки свого життя Євген Гребінка часто відвідував Україну, займався благодійністю. На Полтавщині за власні кошти побудував парафіяльне училище.
У 1848 році захворів на туберкульоз. Розуміючи, що вже не одужає, просив рідних відвезти його на Батьківщину “якомога далі від кацапів”. Після смерті тіло митця перевезли до рідного дому в Україні, де поховали у родинному склепі.
Роль Євгена Гребінки у житті Тараса Шевченка
У 1835 році Євген Гребінка познайомився з Тарасом Шевченком. Цьому сприяв їх спільний друг і знайомий, український маляр та педагог Іван Сошенко. Історики запевняють, що ця зустріч стала вирішальною для Тараса Григоровича та його творчості. По-перше, Гребінка разом з впливовими друзями спряв визволенню Шевченка з кріпацтва, по-друге – стимулював його більше писати, по-третє – знайомив з впливовими та заможними людьми, які допомагали друкувати твори. Таким чином, у 1840 році було видано славнозвісний “Кобзар” – саме Гребінка попросив профінансувати це свого знайомого Івана Мартоса. Тому літератори іноді називають Євгена Гребінку “хрещеним батьком “Кобзаря””.
“Очи черные”
Складно знайти людину, яка б ніколи не чула романс “Очи черные”. Але мало хто знає, що автором тексту є наш Євген Гребінка, і написаним він був у рідному селі Убіжище Полтавської губернії. Це було у 1843 році, коли Євген, разом зі своїм другом Тарасом Шевченком, приїхали погостювати на Полтавщину. Разом вони навідались до спільного знайомого Василя Ростенберга, де вперше побачили його онуку Марію. Це було кохання з першого погляду. Тієї ж ночі народились рядки про неймовірно прекрасні та пристрасні чорні очі красуні.
Свої почуття Гребінка довго приховував, та все ж, через рік після знайомства пара одружилась. А романс “Очи черные” і досі співають в усьому світі.
