М’ясоєдов належав до художників ідейного реалізму. Сучасники згадували його як людину палкого серця, часто прямолінійного, того, що за словом у кишеню не полізе, а іноді й як надто різкого й зухвалого в своїх переконаннях. Як доля привела його до Полтави та чому без цього міста М’ясоєдов був би зовсім іншим — з’ясовуємо у нашому матеріалі на сайті poltavski.info.
Хто такий Григорій М’ясоєдов
Григорій М’ясоєдов народився у 1834 році у збіднілі дворянській сім’ї в Орловській області. В юності працював на різних роботах, щоб якось себе прогодувати. А під час навчання у Петербурзькій академії мистецтв страждав від бідності.
Під час навчання в академії мистецтв встиг подорожувати як пенсіонер. Був у Німеччині, Іспанії, Франції. У 1870 році за високі заслуги йому присвоїли звання академіка. А через 13 років художник стає дійсним членом Петербурзької академії мистецтв.
Активна громадська позиція привела його до товариства передвижників, де він був організатором і активним діячем. Одного разу на прийомі у Льова Толстого художник познайомився з полтавським лікарем та громадським діячем Олександром Волкенштейном. Саме той у 1889 році порадив М’ясоєдову придбати у селі Павленки під Полтавою садибу з великим фруктовим садом, ставом та парковою зоною. Того року митець разом сім’єю оселяється там.
Полтавське життя художника
Садиба у Павленках стає місцем відвідин художників Микола Ярошенка, Володимира Менка, Миколи Ге, Івана Пархоменка, Василя Волкова, скульптора Леоніда Позена, письменника Івана Буніна. До речі, Бунін в селі мав дачу, зовсім поряд біля М’ясоєдової, в “Щоденнику” Буніна є відомості, що датуються 1894 роком, тоді М’ясоєдов написав його портрет у саду своєї садиби.
Григорій М’ясоєдов товаришував з Володимиром Короленко. Брав активну громадську у громадському житті Полтави. 1899 року подарував міському театру, розписану ним завісу, а згодом працював у театрі почесним художником-консультантом. Нині завіса збереглася і перебуває у Полтавському краєзнавчому музеї.
У Полтаві митець активно викладав художнє мистецтво, у 1894 році організував школу живопису і малюнку. А його учениця Марія Бухгейм заснувала гурток малювання для дітей.
М’ясоєдов ініціали ініціював у 1909 році відкриття міського музичного гуртка, до якого входили відомі скрипалі та піаністи. На Полтавщині художник створив свої полотна “На шляху до знань”, “Портрет селянської дівчини”, “Читання “Крейцерової сопати””, пейзажі “Осінній ранок”, “Двоє в лісі” тощо. У Полтаві художник і помер у 1911 році. Згодом у місті було відновлено будинок М’ясоєдова за створеними ним малюнками і встановлено меморіальну дошку.
Син Григорія Іван також став художником. У 1912 та 1913 роках організував виставки творів батька у Полтаві, а згодом продав низку робіт художників-передвижників з колекції його батька. Картини М’ясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, Київській картинній галереї та Полтавському художньому музеї.
На місті будинку садиби митця нині збудована гравіметрична обсерваторія, але меморіальна дошка на фасаді будинку досі зберігається.
Художник заповідав поховати його не на кладовищі та без звичайного церковного обряду. Він хотів бути похороненим на території власної садиби, у саду, поблизу будинку, де він прожив понад 20 років. Проте втілити волю митця спершу не вдалося, адже поліція заборонила такий ритуал поховання через санітарні міркування.
Тож М’ясоєдова було поховано на міському кладовищі. А згодом родичам все ж вдалося отримати дозвіл на перепоховання на території садиби. 1912 року на могилі художника був встановлений обеліск з сірого граніту з написом: “Выдающийся русский художник Г. Г М’ясоедов. 1834 – 1911”. Поруч можна побачити рельєфне зображення палітри з пензлями, зроблене з бронзи.