Чи то вдале географічне розташування, по трасі Київ — Харків, чи розумне і виважене господарювання, чи багатий природний потенціал зробили Пирятин одним з найуспішніших міст Полтавської області. Завдяки роботі великих підприємств легкої промисловості та сільськогосподарських організацій Пирятин забезпечує робочими місцями мешканців міста та прилеглих регіонів. А запальні фестивалі району, повідомляє сайт poltavski.info, не залишають байдужими нікого, кожного року збираючи жителів усієї області.
Місто, яке переходило з володінь у володіння
Перші згадки про Пирятин містяться в Лаврентіївському літописі і датовані 115 роком. Далі відомо, що поселення було повністю зруйноване монголо-татарськими ордами. Згодом місто почало відроджуватися. І вже 1261 року Пирятин — досить великий населений пункт, який входить до двох об’єднаних єпархій Сарайської і Переяславської.
В кінці XVI століття поселення належало шляхтичу Михайлу Грибуновичу-Байбузі. Через кілька років його прибрав до рук черкаський староста магнат Олександр Вишневецький, який за наказом польського короля отримав привілей запровадити Магдебурзьке право. Крім того, Вишневецький почав розбудовувати місто, побудував замок на місці старого Пирятину, а поселення назвав на честь батька Михайловим. Та назва до наших пір не прижилася.
Після магдебурзького права Пирятин отримує свій герб, на якому зображена стріла на міській печатці. Пирятин довго належав сім’ї Вишневецьких, після смерті Олександра, перейшов у володіння його сина Єремія. Французький інженер Гійом де Боплан на своїй карті позначив Пирятин як населений пункт, а пізніше в історичних джерелах він згадується вже як місто.
Володіння Вишневецького, за даними реєстру, об’єднували 1749 господарств, пізніше стає містечком Пирятинської сотні. Згодом належить до Лубенського полку.
Пирятин оформлюється як місто та збільшує володіння
В середині XVII століття за свідченнями переписних книг у Пирятині проживало близько 3400 осіб, як і всюди? жителі зазвичай займалися ремеслами та торгівлею. На початку XVIII століття відбулася страшна пожежа, яка знищила велику частину міста.
У цей час діяло дві церкви — Пречистенська і Спаська. Пізніше збудовано ще дві. У 1708 році місцеві козаки під проводом Леонтія Свічки боролися проти польських загарбників, які хотіли зайняти місто. За мужність козакам Петро І пожалував грамоту.
У 1782-у році затверджений герб Пирятина, а згодом створений перший план. За згадками початку ХІХ століття в Пирятині не було жодного мурованого будинку, проживали всього 2627 мешканців. Щопонеділка і щоп’ятниці проводилися торги, проходило 4 ярмарки на рік.
А пізніше до складу Пирятина включили село Заріччя, що належало місцевій поміщиці та хутір Гуленків колезького реєстратора Гуленка. У той час Пирятин був поділений на два квартали, Слобідку — передмістя та Броварки. А у місті налічувалося 560 будинків, а кількість населення зросла до 4000 жителів. Господарство було представлене 28 водяними та вітровими млинами, олійницями та просушками, питейними будинками, трактами, особливістю Пирятина були виставки для продажу вина на ярмарках, близько 90.
Соціальне життя та розвиток інфраструктури
В другій половині ХІХ століття у Пирятині працювало 5 церков: Преображенська, Вознесенська та Успенська, які були дерев’яними, собор Різдва – мурований і дерев’яна Троїцька церква. Навчання проходило у повітовому училищі. Серед інших інфраструктурних особливостей була поштова станція, повітові адміністративні установи. На кінець ХІХ століття, як свідчить перший Всеросійський перепис, в місті проживало близько 8000 жителів. Проте відсоток неписьменних був невеликим — всього 34 %, а у повіті лише 13,9%.
В кінці ХІХ століття тут діяло 2 заводи з переробки сільськогосподарської сировини, працювало 19 невеличких фабрик та заводів. 1894 року через Пирятин проклали Києво-Воронезьку залізницю, що позитивно позначилося не економіці міста.
Уже в ХХ столітті з 2 кварталів у Пирятині виросло 57, які були забудовані 914 будинками, серед яких були двоповерхові муровані, одноповерховий муровані, але переважно глинобетонних та дерев’яних під солом’яною стріхою. Більшість населення складали міщани — 62%, менше було козаків, селян та привілейованих жителів.
У 1906 році виникла Пирятинська організація РСДРП. На той час в місті діяла чоловіча і жіноча гімназії. Великою подією для суспільного та культурного життя стала побудова мурованого собору у 1913 році, який був теплим, з електроосвітленням і трьома кришталевими люстрами, які не збереглися досі. На початку ХХ століття відкрите початкове училище.
Пирятин і радянська влада
Радянську владу в Пирятині встановлено 1918 року. Вона приділяла багато уваги розвиткові промисловості, за кілька років запрацювало уже 12 заводів фабрик і артілей. Навчання проводилося в 6 трудових школах, існувало 17 пунктів лікбезу, трирічні педагогічні курси та школа фабрично-заводського навчання. Функціонували бібліотеки, робітничий клуб, театр та 2 дитбудинки.
У 20-х роках ХХ століття Пирятин населяли 12 212 мешканців. На початку 30-х років відкрився сироварний завод, електростанція, меблева фабрика, МТС та автоколона. Освітня галузь процвітала до початку війни. В місті працювало аж 8 загальноосвітніх шкіл, бібліотеки, міський радіовузол та була можливість ходити до кінотеатру. Медична галузь представлена поліклінікою, районною лікарнею та дитячою консультацією.
Рівно 2 роки місто було в окупації німецько-фашистських загарбників, які нищили споруди та приватні будинки.
Після закінчення війни, 1946 року населення міста дещо зменшилися до 10 тис. осіб. Відбудова після перемоги відбувалася поступово. У 1946 році була заснована Пирятинська автошкола. Яка готує досі водіїв всіх категорій. У ХХ столітті щорічно випускала 150 водіїв і мала 3 класи: 1 теоретичний і 2 практичної підготовки.
В другій половині ХХ століття розпочали функціонування сироробний, овочесушильний, цегельний, комбікормовий, транспортний і дослідний спеціалізований заводи, комбінат хлібопродуктів, м’ясокомбінат, меблева і харчосмакова фабрики, експедиція глибокого буріння, механічна пекарня, ремонтно-транспортне підприємство, автотранспортне підприємство, 4 автоколони, 5 будівельних організацій, комбінат побутового обслуговування, станція техобслуговування легкових автомобілів. Відкрито 6 загальноосвітніх, музична, спортивна і дитяча кінно-спортивна школа. Була відкрита велика лікарня, будинок культури на 600 місць, 3 кінотеатри з них 2 літні, 2 бібліотеки, історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, іподром та стадіон.
Найбільш відомі установи Пирятина, які збереглися досі
Підприємство, яке прославило Пирятин на всю Україну — Пирятинський сирзавод. Був заснований 1920 року. І реконструйований у 1935 році. В другій половині ХХ століття його потужність була доведена до 32 тонн продукції на добу. В 1969-1973 роках збудовано новий завод потужністю 80 тонн переробки молока на добу. 1978 року введено в дію цих по виготовленню замінника незбираного молока, за 2 роки — новий компресорний цех. Пирятинський сирзавод дуже багато десятків років успішно працює та розвивається.
1946 року був заснований відомий на всю округу Пирятинський м’ясокомбінат, відкритий на базі пункту по забою худоби, який діяв з 1890 року. Випускав м’ясні і ковбасні вироби, субпродукти, свинячі та яловичі жири. При комбінаті діяв клуб на 80 місць та бібліотека.
1967 року почав свою роботу Пирятинський історико-краєзнавчий музей. Експозиція розміщувалася 5 залах, містила близько 3 тис. експонатів. У музеї були матеріали про мистецтвознавця Василя Григоровича, археолога і етнографа Федора Вовка, письменника Костя Герасименка, поета Дмитра Луценка та інших відомих уродженці Пирятинського району.