Майже 700 метрів довелося пробурити, щоби ця вода вирвалася з похмурого підземелля, куди сховала її природа. Щоправда, рукотворний фонтан неприємно здивував мешканців Миргорода. Водопроводу у 1912 році в тих краях ще не було. І місцеві мешканці шукали звичайну, але дефіцитну питну воду. А рідина з джерела була з неприємним запахом і трохи солонуватою. І якби не лікар Іван Зубковський, тодішні обивателі не пили б лікувальної води, а гасили їй пожежі. Далі на poltavski.
“Для господарських потреб”
Згаданий ескулап народився у 1848 році на тій самій землі, з якої з’явилася мінеральна вода – у Миргородському районі. Вихованням його займався рідний отець священник. Тому не дивно, що Іван здобув першу освіту в Полтавській духовній семінарії.
Втім, потім його відвідала “єретична” думка, що допомагати людям набагато ефективніше з допомогою природничих наук, а не метафізики. І син священника став медиком, отримавши диплом Київського університету св. Володимира.
Іван справді полегшив страждання багатьом людям. Він працював військовим лікарем на фронтах різних воєн на той час і на Балканах, і на Кавказі. Пізніше боровся з недугами в Кременчуцькому військовому шпиталі. Остання посада – лікар армійського корпусу. У 1911 році був звільнений зі служби, повернувся до рідного та улюбленого Миргорода, де зайнявся приватною лікарською практикою.
І звісно, Іван Зубковський дізнався про дивовижне джерело, що бризкає таємничою водою. Місцеві жителі спочатку гидували пити цю рідину, але засипати свердловину не поспішали. Але що робити з її вмістом? “Використовувати воду свердловини, як водоймище для господарських потреб населення міста, провести її на пожежний двір для потреб пожежного обозу; провести її також у міську лазню та влаштувати біля лазні, на відкритому майданчику, великий басейн для літніх купань”, – цитував миргородських чиновників Зубковський у своїй книзі “Про Миргородське мінеральне “гоголівське” джерело”.
Не гірше, ніж у Баден-Бадені
Втім, городяни все ж таки зацікавилися незвичайними властивостями води. “Населення, звернувши увагу на високу температуру води, на її солоність і запах сірководню, вирішило користуватися водою як лікувальною”, – писав Зубковський у тому ж творі. Люди помітили, що після занурення у ванну з незвичайною рідиною в них покращилось самопочуття, пропадали біль у суглобах.
“Чудові зцілення”, зрозуміло, викликали наукову цікавість. Зубковський кілька разів надсилав зразки підземної води для вивчення до Харківського та Київського політехнічні інститути. Дослідники визначили, що миргородська належить до слабомінералізованих, хлоридно-натрієвих вод. І схожа на мінеральні напої відомих європейських курортів Соден, Баден-Баден, Аахен.
У 1915 році медична рада офіційно визнала миргородську мінералку лікувальною та дозволила використовувати її під час купання. А у 1916 році лікарі радили пити “еліксир” із миргородського джерела. Щоб “зілля з підземелля” стало смачнішим, його газували.
Всього лише 5 ванн
Завдяки ініціативі Зубковського в 1917 році відкрили першу водолікарню в Миргороді, і там було лише 5 ванн. Пізніше оздоровчий заклад розширювався. Зубковський писав у журналі “Курортна справа”: “Земство зобов’язалося для водолікарні влаштувати тимчасовий барак, в якому передбачається встановити 30 ліжок для стаціонарних хворих, які користуються ваннами. Будівля барака, в українському стилі, уже зводиться на Соборному майдані, поблизу самого джерела. Майдан буде обгороджений, засаджений чагарниками та деревною рослинністю”.
Тут почали приймати пацієнтів із ревматизмом та хворобами шлунково-кишкового тракту. У 1919 році водолікувальний комплекс здобув статус курорту, головним господарником і завідувачем якого став Іван Зубковський. У 1929 році пробурили другу свердловину для видобутку води. А у 1933 році гості заселилися в новий спальний корпус.
Протягом 1970–1973 років збудували санаторій “Березовий гай”, де зараз відкрито відділення для гостей з дітьми, хворих на цукровий діабет. З’явилися клінічна та біохімічна лабораторії, 20 грязелікувальних ванн. А у 1982 році клієнтів прийняв санаторій “Полтава”, в якому можуть відпочити 500 осіб. І тут же допомагають відновлюватися після інфаркту та лікують опорно-руховий апарат, зазначено на сайті “Західкурортсервіс”. У санаторії “Миргород” є відділення реабілітації постінсультних хворих. А в санаторії “Хорол” надають допомогу після операцій та складної вагітності.