Українські традиції – це не просто обряди минулих століть, а жива історія, яку продовжують творити сучасні майстри. Однією з таких берегинь народної спадщини стала Оксана Дорошенко з Котельви, Полтавської області. Її авторський бренд “Котелевський коржик” – поєднання старовинних рецептів, етнічних орнаментів та власного художнього бачення.
Своїм творчим шляхом Оксана відроджує традицію панянок – обрядового печива у формі пташок, коників і дівчат-берегинь, яке готували на Полтавщині до Різдва. Її коржики вже побували в 30 країнах світу, стали героями міжнародних ЗМІ та увійшли до каталогу проєкту “Ukraine with love”. А нещодавно панянок визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини.
Що таке панянки? Відродження старовинного обряду
Панянки – це традиційне різдвяне печиво Полтавщини, яке готували з прісного тіста у формі пташок, коників або стилізованих дівчат-берегинь. Їх розфарбовували в рожевий колір і прикрашали різноманітними завитками. За старих часів панянок дарували дітям під час колядування, а також використовували в обрядах. Люди вірили, що вони приносять достаток і захищають родину.
Щоб врятувати звичай від забуття, Оксана вирішила не просто відтворити старий рецепт, а наповнити його новим змістом. Так з’явився «Котелевський коржик» – авторська інтерпретація панянок, де поєднуються класичні форми та сучасний розпис.
Панянки – це більше ніж просто печиво. Це символ різдвяної магії Полтавщини.
Як народжувався «Котелевський коржик»? Від родинного рецепта до світового визнання
Шлях до створення унікального “Котелевського коржика” почався з ностальгії та бажання відродити забуту традицію. У 2016 році Оксана Дорошенко, натхненна сімейними спогадами про різдвяні панянки, вирішила спробувати спекти обрядове печиво за рецептом, який зберігався в родині її чоловіка. Перші спроби виявилися складними – тісто виходило не ідеальним, а глазур не хотіла слухатися. Проте кожна нова партія ставала кроком до майстерності.
Експерименти з інгредієнтами призвели до унікального рецепта: мед, кориця, какао та інші натуральні компоненти надали коржикам особливого аромату та смаку. Але справжньою “родзинкою” стали авторські орнаменти, натхненні українською символікою. Вивчаючи писанки, вишиванки та народний розпис, майстриня створила власний стиль, де традиційні мотиви поєднуються з сучасним виконанням.
Кожен “Котелевський коржик” – це результат чотирьох днів кропіткої роботи. Спочатку готується медове тісто зі спеціями, потім воно випікається у формах, що повторюють традиційні образи – пташок, коників, хат. Наступний етап – покриття білковою глазур’ю, яка стає основою для розпису. Фінальний штрих – ручна розмальовка, на яку може піти до чотирьох годин. Кожен візерунок унікальний, адже майстриня керується натхненням у момент створення.
Від скромних початків у домашній кухні до міжнародного визнання – історія “Котелевського коржика” доводить, що традиції можуть бути сучасними та актуальними. Оксана Дорошенко не просто відродила старовинний рецепт, а перетворила його на мистецтво, яке підкорює серця по всьому світу.
Світова популярність: як “подорожують” котелевські коржики?
Невелике селище Котельва на Полтавщині начебто далеко від світових столиць, але коржики Оксани Дорошенко вже побували в 30 країнах, а саме:
- США – коржики дісталися навіть оркестру Військово-повітряних сил.
- Австралія, Канада, Європа – українці везуть їх як символ рідної культури.
- Кайманові острови, Японія – екзотичні точки на мапі “коржикового туризму”.
Їх замовляють українські діаспори, дипломати та просто шанувальники етнічного мистецтва. У 2023 році про майстриню зняв репортаж Reuters, а її роботи увійшли до проєкту “Ukraine with love”.
Котелевські коржики стали культурним містком між Україною та світом, доводячи, що національні традиції – це модно та актуально.
Панянки – культурна спадщина Полтавщини
У 2023 році традиційне полтавське обрядове печиво панянки отримало офіційний статус елемента нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. Ця знакова подія стала результатом багаторічної роботи майстрині Оксани Дорошенко, яка виступила не просто як виконавець традиції, але і як дослідниця та популяризаторка.
Для підготовки необхідних матеріалів майстриня провела масштабну етнографічну роботу. Вона відвідала численні села Котелевського району, де записувала спогади старожилів про традиції виготовлення панянок. Особливу увагу приділяла збору старовинних форм для випікання. На основі зібраних матеріалів було підготовлено наукову роботу, яка перемогла в обласному конкурсі з охорони культурної спадщини.
Відродження цієї традиції сприяє не лише збереженню національної ідентичності, але й розвитку сучасного українського дизайну, де народні мотиви знаходять нове прочитання. Майбутнє панянок як живого культурного явища залежатиме від того, наскільки вони зможуть стати частиною повсякденного життя сучасних українців.