Жанна Прохоренко — одне з найяскравіших імен радянського кінематографа, обличчя якого стало символом цілої епохи. Майбутня знаменитість народилася у красивому старовинному місті Полтава. Всеосяжне визнання акторка отримала після ролі у фільмі «Балада про солдата». Творчість виконавиці, сповнена душевності та тепла, відгукувалася у долях простих людей, тому вони її так любили. Далі на poltavski.
Довгі роки Жанна Прохоренко залишалася зіркою радянського екрана, однак у 1990-х несподівано перестала зніматися й оселилася в глушині. У цій статті ми дізнаємося, що відбувалося в житті знаменитої полтавки.
Дитинство та юність Жанни Прохоренко
Майбутня зірка радянського екрана народилася 11 травня 1940 року у чудовому місті Полтава у простій родині. При цьому ім’я вона отримала зовсім не просте — Жанетта. У 1941 році, коли почалася радянсько-німецька війна, батько акторки пішов на фронт, де через три місяці героїчно загинув. Після цього Жанна разом із матір’ю переїхала до родичів у Ленінград. У місті на Неві пройшло важке післявоєнне дитинство акторки. Щоб якось скрасити сіру реальність, Жанетта записалася до драматичного гуртка, який діяв при Ленінградському міському Палаці піонерів імені Жданова. Саме тут вона зрозуміла, що хоче стати актрисою.
Попри любов до сцени, Жанна, ймовірно, не наважилася б сама поїхати до Москви для навчання. Все змінив щасливий випадок. У драмгуртку з’явилися представники Школи-студії МХАТ, які проводили набір студентів серед талановитої молоді. Жанна Прохоренко потрапила до списку п’яти щасливчиків, яких обрали для навчання. Так вона стала студенткою Олега Єфремова.
Акторка дебютувала на сцені театру «Сучасник» у виставі «В добрий час», де на неї звернув увагу Григорій Чухрай. Режисер запросив студентку на головну роль у фільмі «Балада про солдата». Все йшло б чудово, якби не заборона педагогів на фільмування для студентів. Після того як картина вийшла на екрани, Жанну Прохоренко показово відрахували зі Школи-студії МХАТ.
Варто зазначити, що фільм «Балада про солдата» отримав величезну кількість призів на різних міжнародних кінофестивалях. Картина вважається одним із видатних зразків кіно про Другу світову війну. Вона справила незабутнє враження на західного глядача і була визнана найкращою у Греції та Японії. Відкрито захоплення фільмом висловлювали Паоло Пазоліні та Лайза Мінеллі. Драма була номінована на «Оскар» у категорії «Оригінальний сценарій». Утім, у СРСР фільм довго залишався під забороною.
Навчання у ВДІК
Акторка не стала впадати у відчай і вступила до ВДІК, після чого знялася ще в одній успішній картині — підлітковій драмі під назвою «А якщо це любов?». Згодом Прохоренко зіграла ще в кількох фільмах, які стали культовими. Картина «А якщо це любов?» вразила публіку. Фільм розповідає про почуття підлітків, що тоді було забороненою темою для обговорення. Потім Жанна Прохоренко з’явилася в комедії «Одруження Бальзамінова», де зіграла Капочку. Фільмування проходило у місті Суздаль. Там досі збереглися вулички та будинки, де знімали картину. Тоді до процесу залучили місцевих жителів, які стали першими глядачами фільму.
У 1964 році Прохоренко знялася в драмі «Непридумана історія», де вона зіграла молоду дружину Анатолія — Варю Левчукову. В основі сюжету цієї картини лежать реальні події, що сталися на одній із радянських будов. У тому ж році відбувся прем’єрний показ військової картини радянсько-італійського виробництва «Вони йшли на Схід». Російських дівчат у фільмі зіграли Жанна Прохоренко та Тетяна Самойлова.
Кілька років акторка знімалася у фільмах про радянсько-німецьку війну. У картині «Іду на грозу» її партнерами по знімальному майданчику стали зірки радянського кінематографа Василь Лановий та Олександр Белявський.
Особливо багато Прохоренко знімалася у 1970–1980-х роках, а потім настали тиша й безгрошів’я.
Життя акторки у 1990-х роках
Після розпаду Радянського Союзу російський кінематограф переживав важкі часи. Проєкти закривалися один за одним, тому акторам доводилося погоджуватися на не надто вигідні пропозиції. Одні знімалися в низькоякісних картинах, а інші зовсім розпрощалися з кіно. Жанна Прохоренко у 1990-х роках знялася у чотирьох картинах, серед яких фантастичний фільм Юрія Морозова за твором Кіра Буличова «Підземелля відьом». Полтавка з’явилася на екрані в ролі фельдшерки наукової станції. Фільмування проходило у Криму. Мову аборигенів для фільму розробляв професор лінгвістики Лев Мінц.
Наприкінці дев’яностих Прохоренко запросили до серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів», показ якого розпочався у 1998 році. У 2000-х акторка практично зникла з екранів. У «нульових» вона з’являлася лише в епізодах кількох проєктів.
Особисте життя Жанни Прохоренко
Якщо кар’єра зоряної полтавки на певному етапі складалася дуже успішно, то про її особисте життя сказати те саме складно. Уперше Прохоренко вийшла заміж, бувши студенткою ВДІК. Першим чоловіком акторки став директор навчальної студії Євген Васильєв. Вони зустрічалися потай, роблячи все, щоб про цей роман ніхто не дізнався. Лише коли акторка народила доньку, всі довідалися, що вона вже якийсь час заміжня.
Дочка пари, Катерина Васильєва, також стала акторкою. Зоряна спадкоємиця знімалася у різних картинах, зокрема у фільмах «Вам і не снилося» та «Гостя з майбутнього».
Чоловік був старший за Жанну Трохимівну на цілих 13 років. У шлюбі вони прожили понад 10 років. Все змінилося після зустрічі зі сценаристом Артуром Макаровим. Доньці Каті на той момент було шість років.
Любовний роман між Прохоренко та Макаровим спалахнув на фестивалі у Ростові-на-Дону. Після повернення до Москви акторка побігла до РАЦСу розлучатися. Макаров теж вирушив до РАЦСу — але щоб оформити стосунки зі своєю нареченою, яка чекала на нього. Незабаром сценарист зрозумів, що не зможе забути свою любов. Водночас розлучатися із законною дружиною він не поспішав. Прохоренко була настільки закохана, що погодилася жити з Макаровим без штампа в паспорті. Сценарист без сорому жив у квартирі акторки, залишаючись одруженим чоловіком.
Цей любовний трикутник тривав досить довго — аж 25 років. Казали, що Макаров не може розлучитися з дружиною, яка серйозно хвора, але виявилося, що це неправда. Йому просто подобалося жити з двома жінками одночасно. Водночас Жанна та Артур не приховували своїх стосунків — вони часто з’являлися разом на публіці. Прохоренко знімалася у фільмах, сценарії до яких писав її коханий.
Макаров був настільки закоханий у Прохоренко, що навіть просив її народити йому дитину. Акторка не поспішала виконувати це прохання. Тоді сценарист оточив любов’ю доньку полтавки від першого шлюбу та її онуку. Як розповідав приятель Артура — Євген Татарський, коли вони були у Римі, а онука Жанни Трохимівни Мар’яна мала йти до першого класу, сценарист кілька годин поспіль бігав по магазинах у пошуках гарного ранця.
Смерть коханого чоловіка акторки
У важкі 1990-ті роки Артур Макаров розпочав сумнівний бізнес. Він продавав підроблений алкоголь і займався огранюванням алмазів. 3 жовтня 1995 року тіло чоловіка з мисливським ножем у грудях — з його ж колекції — було знайдено у квартирі Прохоренко. Труп сценариста виявила донька акторки. Макаров був палким мисливцем і зібрав непогану колекцію холодної мисливської зброї. Куди вона зникла — невідомо.
Жанна Трохимівна на той момент перебувала на дачі у селі Глуш Псковської області. Тоді озвучувалися різні версії того, за що був убитий сценарист. Одні казали, що у Макарова шукали діаманти. Інші вважали, що його вбили через рідкісну марку, яка коштувала кілька тисяч доларів. Треті стверджували, що з ним розправилися боржники, які не хотіли повертати гроші.
Смерть коханого стала ударом для акторки. Вона остаточно перестала зніматися в кіно, а весь вільний час проводила на сімейній дачі у селі Глуш. Акторка стала відлюдницею — перестала спілкуватися з друзями. Тоді про Прохоренко ширилися різні чутки. Одні казали, що вона впала в релігію, інші — що заливає горе алкоголем.
Донька Катерина спростовувала чутки. Вона казала, що її мати не пішла в жодне відлюдництво і не уникала роботи в кіно. За словами спадкоємиці, Жанна Трохимівна завжди погоджувалася на конкретні пропозиції. Водночас донька не приховувала, що мати не любила їздити на фестивалі, а через вік не хотіла з’являтися на телебаченні. Донька стверджувала, що акторка справді обожнювала дачу, однак у селі Глуш перебувала лише з травня по жовтень. На ділянці у них було два будинки та дуже велика територія. Порядок там підтримувала сама акторка.
Жанна Прохоренко дійсно займалася господарством: доглядала за собаками, які залишилися від коханого, та опікувалася будинками й городом.
Смертельна хвороба зоряної полтавки
З віком зірка радянського кінематографа не втратила своєї чарівності. Вона ніколи не сиділа на дієтах, проте не мала проблем із зайвою вагою. Здоров’я не турбувало полтавку, поки одного разу вона не підхопила інфекцію. За результатами медичного обстеження лікарі діагностували в неї рак кишківника четвертої стадії.
Друзі тоді зібрали гроші, щоб влаштувати акторку до онкологічного центру. Жанна Трохимівна пройшла 12 курсів хімієтерапії. При цьому на лікування за кордоном грошей у родини не було. Зусилля медиків, які боролися за життя акторки, виявилися марними.
1 серпня 2011 року Жанна Прохоренко померла. На той момент акторці був 71 рік. Поховали зірку з Полтави на Хованському кладовищі у Москві.
До речі, не менш цікава історія успіху актора, режисера та педагога з Полтави Віктора Мірошниченка.