Переважна більшість корінних полтавців – українці. Також є етнічні росіяни, поляки, молдавани і, звичайно, євреї. З огляду на те, що представників даної національності в місті було чимало, вони створили громаду – своєрідний центр спілкування, взаємодопомоги та підтримки євреями «своїх». Єврейська громада на Полтавщині, повідомляє сайт poltavski.info, має довгу, багату на події історію, яка триває й донині.
Євреї на Полтавщині у XVII-XVIII століттях
Приблизно в XVII столітті євреї стали масово селитись на територіях, які сьогодні є частиною Полтавської області. Відомо, що єврейські громади були створені в таких містах, як Лубни, Переяслав, Кременчук та ін.
Дещо пізніше, коли гетьман Богдан Хмельницький розпочав Національно-визвольну війну, майже всі громади євреїв були знищені, а коли полтавські землі перейшли під тимчасове управління російськими царями, їм взагалі заборонили тут селитися.
Після 1772 року євреям знову дозволили заселяти землі нинішньої Полтавщини. В кінці XVIII століття в регіоні було досить багато представників даної національності. Зокрема:
- У 1801 році в Полтаві жили 310 євреїв;
- У 1847 році місто населяли 2073 євреї;
- У 1897 році в Полтаві було 111046 євреїв;
На територію сучасної України активно переїжджали люди єврейської національності з Білорусії, Литви та Польщі. Цікаво, що на кінець XIX століття євреї становили 4% від населення Полтавщини, причому, даний показник був найнижчим за межею осілості.
Як жили полтавські євреї в XIX столітті
Якщо слідувати опису, даному Полтавським губернатором Аверкієвим, євреї переважно займалися продажем бакалії, купівлею і продажем хліба, овчини, полотна (тканини) та інших товарів. У Кременчуці також продавали смолу. Найбагатші євреї були, свого роду, “приватними обмінниками”. Сім’ї з низьким достатком йшли в наймані працівники на винокурні (в тому числі, і на продаж вина на ринках) і в багаті господарства.
Серед представників цієї народності були також ремісники, які виробляли і продавали одяг, взуття та інші вироби, але таких було дуже і дуже мало.
Коли губернатором став князь Куракін, він (заручившись попередньо дозволом Міністра внутрішніх справ) відкрив у Кременчуці фабрику сукноділля. Даний матеріал був потрібен для флотилії Дніпра. Придбали 4 десятки ткацьких верстатів і дали роботу 40 єврейським родинам (232 працівникам). Правда, не все було гладко: гроші на прогодування протягом року навчання нової професії людям не платили, та й жили вони більш, ніж скромно, так що незабаром почали один за одним тікати. Таким чином, до 1813 року з більш, ніж 1000 співробітників залишилося всього 37 чоловік. Державні органи влади зажадали виплатити витрати майже в 1000 рублів і взяти на утримання євреїв, що залишилися без засобів до існування. У підсумку, кошти отримали всього 4 сімейства.
У 1844 році на Полтавщину прийшла жахлива хвороба – чума, яку в той час називали «чорною смертю» і не вміли лікувати. Щоб боротися з напастю, місто поділили на 6 зон, кожну з яких доручили опікати представнику дворян. Помічниками їх стали ніхто інші, як євреї. Купці Д. Оршанський, Г. Зекель, І. Португалов і Д. Зеленський самостійно зголосилися допомагати в догляді за хворими і негайно повідомили про це Міській Думі.
Двоє купців взялися збирати добровільні пожертви на лікування хворих, а ще двоє зайнялися закупівлями всього необхідного та роздачею допомоги нужденним. Якщо порівнювати з сучасністю, вони були волонтерами, які надавали місту неоціненну допомогу.
Приблизно в середині позаминулого століття єврейська громада Полтави (тоді ще Полтавської губернії) була повноцінно сформованою. По регіону налічувалося 18 спільнот євреїв. Їх первинною організацією стала молитовна громада парафіян якоїсь синаноги.
До 1850 р.в місті було 2 синагоги, потім залишилася одна, що розташовувалася на місці нинішньої обласної філармонії.
На кінець XIX століття євреї становили п’яту частину населення Полтави. Велика кількість їх у містах була результатом того, що представникам даної національності забороняли жити в селах.
Єврейська громада Полтави у XX столітті
1900 рік став знаменним для євреїв Полтавського регіону. Саме тоді єврейські діти почали вчитися разом з християнами. На нинішній вулиці Шевченка братами Баєрами було відкрито комерційне училище (7 класів), 3% від учнів якого становили єврейські хлопчики.
З дівчатками було не все так просто, єврейки стали вчитися пліч-о-пліч з християнками тільки в 1916 році. Першим навчальним закладом, що прийняв їх, була гімназія Більської.
У 1902 році в місті відкрилася перша російсько-єврейська бібліотека, що налічувала, як на той час, досить значну колекцію книг – 8200 примірників. Серед періодичних видань була також “Єврейська робоча хроніка” (що випускалася на івриті), “Ха модія” та “Ха пелес” (єврейські журнали-щомісячники).
На початку минулого століття починаються революційні рухи, відповідальними за які влада намагалась зробити євреїв. У Полтаві та області будинки євреїв громили, а їх самих нещадно грабували і розоряюли.
Революціонери зазнали поразки, слідом за цим приборкали погромників, проте, євреїв все одно вважали відповідальними за всі негативні події. Навесні 1911 року полтавські зловмисники підпалили велику Хоральну синаногу, в якій згоріло 8 десятків сувоїв священної книги – Тори. Попіл, що залишився від них, склали в 25 ящиків і поховали на Єврейському кладовищі.
Часи Другої Світової Війни стали складним періодом для тих євреїв, які не встигли втекти з Полтави. Їх змушували носити відмітні знаки і жити в найсуворіших заборонах, а 23.11.1941 року всіх полтавських євреїв розстріляли.
Після війни частина євреїв повернулася на колишні місця проживання, але кількість представників єврейської нації в регіоні помітно зменшилася.
В кінці XX століття (з 1991 по 2005 роки) більшість євреїв перебралися в США і, звичайно, до Ізраїлю. Проте, в Полтаві єврейська громада була відроджена, навіть відкрилася школа «Ор Авнер», дитячий садок і жіночий клуб «Малка».
Сьогодні в місті є Єврейське кладовище (не діюче), а також 2 братські могили мучеників, розстріляних нацистами. В одній могилі лежать кістки 13 тисяч чоловік, а в іншій – 7 тисяч, правда, на монументах не написано, що убієнні були саме євреями.