Полтавські землі подарували Україні багатьох відомих людей, серед них й Микола Гоголь. Про свої письменницькі здібності митець заявив збіркою творів «Вечори на хуторі біля Диканьки», а джерелом натхнення для митця стала рідна Полтавщина, її природа, повірʼя, пісні та легенди. Далі на poltavski.
Крім того, Микола Гоголь відомий нам такими творами як: «Мертві душі», «Тарас Бульба», «Ревізор» та цілою низкою оповідань. Його твори оповиті містикою, відразу ж, знайшли свого читача. Він писав про життя в різних його проявах, часто описував гумористичні ситуації, які спостерігав у нас, в Полтаві. Глибоко аналізував персонажів, наділяв їх особливими рисами, і звісно, прикрашав все щіпкою містики. За це митець і полюбився українцям.
Сторінками біографії
Народився Микола Васильович 1 квітня 1809 року в Полтавській губернії у селі Великі Сорочинці у родині поміщика Василя Гоголя-Яновського та його дружини Марії Косяровської. Батько митця одружився у 28 років з надто юною дівчиною, Марії тоді було всього 14, це й стало причиною того, що перші діти подружжя народжувались мертвими. Коли ж Марія завагітніла втретє, Василь дуже хвилювався, щоб цього разу дитина вижила. Він знайшов для дружини найкращого лікаря у всій Полтаві. І нарешті це сталося, народився хлопчик, який разом з мамою ще деякий час знаходився під наглядом цього самого лікаря, а вже потім батько забрав їх додому, до Василівки (нині має назву Гоголеве). Тут само хлопчик й провів свої дитячі та юнацькі роки.
Майбутній митець навчався в Полтавській школі, а вже в 10 років вступив до Полтавського повітового училища в 1818 році. В 12 років продовжив навчання в Ніжинській гімназії, саме там вперше спробував себе актором і написав дебютну пʼєсу. З великим задоволенням Микола Васильович вивчав історію, літературу, збирав народні пісні, оповідання, вирази; грав в шкільних виставах. В гімназії й розвинувся талант письменника, він почав писати вірші, балади, сатиру. Закінчив гімназію з правом на чин 14 класу та перебрався до Петербурга.
У Петербурзі Гоголь розвінчав свої ілюзії стосовно можливих змін у бюрократичному державницькому апараті країни, а перші літературні спроби зазнали краху, так само як і бажання стати актором.
У 1829 року письменник бере псевдонім В. Алов та видає першу романтичну поему в німецькому стилі «Ганс Кюхельгартен», проте, твір успіху не мав. Тоді митець викупив у книгарнях всі свої примірники й спалив їх в номері готелю.
В 1829 році Микола Гоголь їде до Німеччини щоби втекти від душевних переживань, однак, невдовзі мав повернутися назад до Росії. Мама часто писала письменнику листи та все запитувала про чин, про посаду, але він не мав ні того, ні іншого. Отож, він вступає на службу до Департаменту державного господарства і громадських будівель як переписувач з невеликою платнею. Удень він служив столоначальнику, а увечері писав майбутні шедеври. Тяжко було письменнику в той час, доводилося жити на вулицях, де всі носять дорогі шуби, а сам мав мерзнути в старій шинелі. Можливо саме ця біографічна історія й лягла в основу відомої гоголівської «Шинелі».
Перші успіхи й творча карʼєра
Успіх прийшов до письменника, коли його перестала вабити Німеччина і він захопився українським фольклором. У 1830 році вийшла друком повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала». Шалений успіх мали «Вечори на хуторі біля Диканьки», його читали всюди, не могли начитатися. Людей вабили незвичайний зміст, природна, жива мова та гумор митця.
Перший успіх приніс й перше розчарування. Його чиновницька робота не принесла бажаних результатів. Мрія очолити катедру історії в новому Київському університеті теж зазнала краху, посаду віддали іншій людині, тому митець мусив залишитися в Петербурзі. Там він працював у Патріотичному інституті й читав лекції з історії середніх віків. Проте й ця робота не принесла письменнику бажаного, тож він пішов і звідси. Паралельно з роботою Микола Гоголь писав повісті, які потім ввійшли до збірок «Миргород» та «Арабески».
У 1836 році в Олександринському театрі в місті Петербург відбулася премʼєра комедії «Ревізор». Комедія мала шалений успіх, але Гоголю вона не сподобалася, йому здалося, що його думку зрозуміли неправильно.
У 1836-1839-х роках письменник жив за кордоном, лише зрідка навідував домівку. У своїй мандрівці він написав перший том «Мертвих душ», а повернувшись почав писати другий. У 1842 зʼявляється третій том. Мандри по світу з одного боку воскресили Музу митця, а з іншого врятували від депресії, яку не могли вилікувати навіть найдосвідченіші лікарі як батьківщини, так і закордону.
У 1845 році душевний стан митця погіршився і він знову поїхав за кордон, а повернувшись, спалив другий том «Мертвих душ», бо в рукописі були погано показані дороги до ідеалу. Проте за три роки він знову взявся за перо і продовжив роботу над «Мертвими душами».
Останні роки митця були сповнені тривоги, він вимагав від себе дуже багато, а дописати «Мертві душі» не виходило, що принесло письменнику творчу кризу. Потім, вночі Гоголя охопив релігійний страх, що він робить щось не так у своєму житті, тож він знову спалив майже завершений другий том «Мертвих душ». На ранок письменник про це пошкодував, після чого його душевний стан погіршився.
У 1852 році митець помер так і не завершивши своє творіння.
Микола Гоголь ще за життя став у один ряд зі світовими класиками, він написав купу творів, які й сьогодні захоплюють читачів своєю майстерністю і неповторним стилем.
