Дух князя, підземелля та давнє зілля: фестиваль “Замкова гора” в Лубнах

У середині літа 2016 року в місті Лубни Полтавської області вперше організували культурно-просвітницький фестиваль “Замкова гора”. Захід присвячений історії України часів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Воно відбулося на найзнаменитішому історичному місці неподалік міста, на Замковій горі. Тут колись височіла міцна та розкішна родова оселя володарів цих країв, могутніх та багатих аристократів — князів Вишневецьких. Далі на poltavski.

250 тисяч злотих витратив на весілля

Лубенський замок збудували на піднесенні над річкою Сулою. Звідси видно околиці на 25 кілометрів довкола. Зі сходу замок захищала річка Вільшанка, на заході простягнувся глибокий яр. З трьох боків спорудили захисні земляні вали. Вхід у замок перегороджували масивні залізні ворота. Дорогу, що веде до цієї фортеці, вимостили з дерев’яних колод.

У 1639 році в замку працювали найкращі майстри. Вони зробили куполоподібну стелю у вигляді зоряного неба, а стіни оздоблювали гранітом та мармуром. На схилі гори розташували тераси із садом, фонтаном та статуями. Коли створювали інтер’єр кімнат, використовували оксамит зі срібними та золотими візерунками. За наказом князя інженери збудували тунелі, що залягали на глибині 3–7 метрів. Замок був справді грандіозною спорудою, однім з найкращих архітектурних ансамблів України XVII століття.

У скринях та льохах цієї шикарної цитаделі накопичилися величезні фамільні багатства — доходи від латифундій, воєнна здобич, дари татарського хана та молдавських вельмож. На ці гроші князь Ярема Вишневецький утримував власне військо, чиновників, будував костели та фортеці. А на своє весілля витратив 250 тисяч злотих.

Проте ні міцні мури, ні гроші не вберегли від краху. У 1648 році збунтувалися українські козаки. Вони оточили неприступну оселю польського магната Яреми Вишневецького — давнього ворога православної церкви. Перебувати в облозі тривалий час виявилося неможливо. І князеві вдалося втекти на Волинь. Бунтарі підпалили замок і зруйнували його вщент. Щоправда, скарби знайти не вдалося, згідно з легендою, князь незадовго до втечі надійно сховав їх у підземних лабіринтах та печерах.

Древність, що манить

Гора, де красувався замок князів Вишневецьких, завжди привертав увагу. Сюди їхали з різних регіонів країни туристи, археологи, журналісти, дослідники етнографії та дигери. Розбурхували уяву думки про князівське золото, яке, можливо, досі лежить у похмурих схованках.

Щоб щороку збирати разом усіх любителів легендарної минувщини, вирішили проводити тут масовий захід — згаданий фестиваль “Замкова гора”. Ініціаторами стали кілька молодих ентузіастів, а потім ідею підтримала влада міста Лубни. “Замкова гора” — це не лише розважальне дійство з концертами та ярмарками, а й просвітницьке явище.

За словами організаторів Юрія Рудницького та Олександра Супруненка, важливо розповідати про славну історію краю, згадувати знаменитих князів, а також їхніх видатних сучасників: священників, керівників козацтва, письменників, усіх тих, хто служив українському народові. На горішньому плато Замкової гори, окрім зруйнованої фортеці, у різний час стояли три храми, школи, шпиталі, крамниці, козацькі та міщанські будинки. А тому фестиваль ніби оточений атмосферою давнини. І здається, минуле оживає разом із жителями минулих століть.

Витончені слова та рок-музика

У фестивалі рік у рік брали участь не лише історики та краєзнавці, а й поети, живописці, музиканти, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, реконструктори історичних подій. Тут бували вчені-екологи, вони досліджували цю геолого-біологічну пам’ятку та створювали проєкти, за допомогою яких можна захистити унікальну природу гори.

У програмі фестивалю — екскурсії, вікторини, виставки картин та одягу, духовні практики, майстер-класи різної тематики. І можна помедитувати, розслабитися та набути душевної гармонії. Для поціновувачів витонченої словесності щороку місцеві автори читали свої літературні твори. Також ознайомитися з виданнями лубенських письменників можна було в мобільній бібліотеці.

На головному концертному майданчику виступали рок-гурти з Полтавської області, а на зеленому лужку, як правило, звучали народні інструменти. У 2017 та 2018 роках для гостей організували виставку етнічного українського одягу, на якому показували також костюми, пошиті за ескізами минулих століть. Любителі візуального мистецтва розглядали картини лубенських художників та фотографії, що зафіксували Лубни та околиці міста у XIX столітті. А повністю поринути в глибину минулих епох допомагали історичні фільми.

Козаки, каратисти та знахарі

Відвідувачі фестивалю щосезону опановували національні ремесла: як сучасні, так і старовинні. Керівники майстер-класів вчили ліпити посуд із глини та полімерних матеріалів, плести прикраси з лози, створювати сувеніри зі смоли та мила, збирати намисто з бісеру та робити ляльки з ганчіркових клаптів.

А для любителів активного відпочинку обладнали спортмайданчик. Кожен, хто відчував у собі сили, міг позайматися з тренерами важкою атлетикою, карате, йогою, пограти в страйкбол та дізнатися про прийоми шабельного бойового мистецтва козаків.

Зрозуміло, після такого енергійного проведення часу хочеться їсти — організатори передбачили й це. На ярмарках пропонували різноманітні страви, приготовані за рецептами лубенських домогосподарок XVIII століття. Тут була й каша, зварена на багатті, і пиріжки, засмажені в печах, та багато іншого. До того ж  гості збирали лікарські рослини на околицях гори та заварювали трав’яний чай. Місцеві знахарі вчили робити “магічне” зілля, яке нібито поліпшувало здоров’я та долю.

А у 2018 році на фестивалі “Замкова гора” можна було не лише послухати музику, а й удосталь потанцювати. А ще — покататися на конях, наче справжній козак. І запустити у вечірнє, тепле небо вогняну ракету-феєрверк.

Скелети в підземеллі

Історія Замкової гори нерозривно пов’язана з таємницею підземель. Про це також розповідали експерти на фестивалі. У 1850-х роках раптовий обвал відкрив підземний коридор, що йде в надра гори. Кілька городян ризикнули спуститися, але натрапили на зачинені залізні двері. Люди повернулися, а за кілька хвилин земля засипала вхід у тунель.

В 1899 році через руйнування ґрунту стало видно ще один коридор, виритий на глибині 3 метри. Коли дослідники пройшли 20 кроків, то помітили дубові двері. Їх розібрали й встигли підібрати з підлоги срібні монети, уламок меча та напівзотлілий папір. Але потім довелося вийти — не вистачало повітря, смолоскипи згасли, а люди задихалися. Щоб у небезпечне підземелля більше не лазили, поліція наказала завалити прохід.

У 1916 році пошуками скарбу Вишневецького зайнявся археолог Ігнатій Стеллецький. Він виявив тунель, який виводив до річки Сули. На підлозі цієї підземної споруди лежали кілька скелетів — останки загиблих бійців Вишневецького. Крім того, там валялися шаблі, персні, курильні люльки.

У 1923 році влада несподівано заборонила розкопки й дослідження припинилося. І поки що фамільні скарби Вишневецьких недосяжні. Говорять, сам дух князя охороняє їх. Витає над Замковою горою. І, звісно, над фестивалем.