Чому успішними пирятинцями зазвичай були євреї: як жила громада міста

Уже кілька століть в Пирятині проживає велика єврейська громада. І хто знає, можливо, місто таке розвинене та успішний саме через цей факт. Адже свого часу тут діяв єврейський колгосп, який був рази ефективнішим від радянського. В чому секрет успіху євреїв у Пирятині в нашому матеріалі на сайті poltavski.info

 

Утворення єврейської громади

Єврейська громада вперше зафіксована в Пирятині на початку XVII ст. Під час «Хмельниччини» — народного повстання під проводом Богдана Хмельницького — у 1648 році громаду було знищено.

Наприкінці XVII століття євреї знову оселилися в Пирятині. У XIX столітті рабином у Пирятині був рабин Менахем-Тувія, учень Цемаха Цедека.

Наприкінці ХІХ – ХХ століть торгівля та ремісництво були основними заняттями євреїв у Пирятині. У 1855 році в Пирятині було 87 купців 3-ї гільдії та 302 євреї. Синагога збудована у 1859 році.

У 1906 році тут було засновано відділення сіоністського молодіжного руху «Поалей Ціон». Через чотири роки в Пирятині було три синагоги, єврейський цвинтар, два приватні коледжі для чоловіків-євреїв, два приватні коледжі для жінок-єврейок, Талмуд-Тора.

Під час процесу Бейліса 813 рабинів Російської імперії підписали декларацію про неможливість будь-якого використання крові в єврейських ритуалах. У цьому списку згадується пирятинський рабин Л. З. Гінзбург. У 1912 році було створено Єврейське ощадно-позичкове товариство.

У 1914 році євреї мали чотири аптеки, міську пекарню та міську цирульню, а також 28 крамниць (зокрема, п’ять галантерейних, міський магазин музичних інструментів, два ювелірні та два канцелярських магазини) належали євреям Пирятина.

Погроми у час громадянської війни

У квітні 1918 року на залізничній станції Пирятин сталося кілька вбивств місцевих євреїв. У лютому 1919 року відбувся єврейський погром, організований підрозділами Директорії, тимчасового українського органу управління.

Влітку 1919 року черговий погром був спровокований відділом Добровольчої армії під командуванням генерала Шкуро. Пирятин був окупований денікінською армією восени 1919 року. Тоді більшість єврейських будинків і крамниць було зруйновано, багато людей було вбито.

У той час багато людей вступало до комуністичної партії. Синагогу закрили, а на її місці відкрито сваляльну фабрику. Проте старше покоління намагалося врятувати свою релігійну спадщину, збираючись для релігійних обрядів у каплиці, яка колись була приватним будинком, власник якого взяв на себе обов’язок стати рабином.

На початку 1920-х років у Пирятині було створено комітет допомоги жертвам погромів, відкрито дитячий будинок для єврейських дітей та єврейську трудову школу № 4, названу на честь Міжнародного дня праці «Перше травня». 

У 1922 році місцеві комуністи розігнали збори єврейської партії, це спричинило бійки та стрілянину. У 1926 році молодіжну сіоністську організацію очолювали І. Могилевський, М. Мордухович, Я. Розинський. Видано два рукописні журнали – «Дер Векер» і «Голос праці». У 1920-х роках було зареєстровано 3 релігійні єврейські громади.

Як євреї організували успішний колгосп

Найцікавіша частина історії євреїв у Пирятині до Другої світової війни пов’язана з єврейським колгоспом. Оскільки політика НЕПу (нової економічної політики) була відмінена, що знаменувало різкий відхід від державної підтримки приватного підприємництва і надзвичайно сильно вдарило по малому єврейському бізнесу, виникла потреба забезпечити робочими місцями безправних єврейських робітників. Для їх працевлаштування в Пирятині було організовано єврейський колгосп «Прапор комунізму». Головою був Кусіль Казакевич.

Його будівлі знаходилися на околиці міста, в кінці вулиці Київської. За словами деяких старожилів, колгоспу дісталася одна десятина землі, яка раніше належала селянам-поміщикам. Першим головою колгоспу, в якому працювали переважно чоловіки, був Топорський. З великим єврейським ентузіазмом і здоровим глуздом вони взялися за нову для них роботу. Незабаром колгосп став процвітаючим сільськогосподарським підприємством. Вирощували зернові, цукрові буряки, овочі, соняшник. Колгосп мав свій млин і олійницю. Там була плантація динь, продукція якої продавалася на місцевому ринку і була відома в усьому регіоні. Розпочато програму розведення великої рогатої худоби, молочні ферми, свиноферми (про традиції особливо не думали) і навіть невелика конеферма пізніше.

У 1930-х роках більшість євреїв переїхала з Пирятина в інші міста.

У 1939 році було 1747 євреїв (12,7% від усього населення).

Голокост

18 вересня 1941 року Пирятин був окупований вермахтом.

Лише невелика частина євреїв змогла евакуюватися на схід Радянського Союзу. Всі призовні чоловіки були призвані або добровільно вступили до Червоної Армії, тому 87-88% євреїв, які проживали в містечку, залишилися під нацистською окупацією.

Як тільки територія була окупована, був виданий наказ комендатури про те, що всі євреї повинні були стати на облік і носити білу пов’язку з жовтою шестикутною зіркою на рукаві. Всім євреям заборонялося з’являтися в громадських місцях. Чоловіків-євреїв призначали на різні роботи без оплати.

У 1941 або на початку 1942 року в Пирятині було створено гетто, розташоване на вул. Набережній. У березні – квітні 1942 року в гетто проживало 1530 євреїв.

Колишній голова єврейського колгоспу Кусіль Казакевич залишив Пирятин для організації партизанського загону. Проте про це дізналися німці. З єврейського гетто було захоплено 100 заручників. Німці оголосили, що якщо Кусіль не здасться, їх усіх розстріляють. Казакевич здався і був розстріляний після тортур. Також було розстріляно 100 єврейських заручників.

6 квітня 1942 року гетто було ліквідовано. Німці виселили всіх євреїв 2 колонами на західну околицю. Перша колона була сформована з людей похилого віку на возах, а в другій – молоді євреї, які вміють ходити. Колони охороняли 15 місцевих українських поліцаїв і 4 німецьких солдати. Майже всіх євреїв розстріляли в Пироговій леваді за 3 км від Пирятина. Масове вбивство було здійснено зондеркомандою СД «Плат» під командуванням гауптштурмфюрера СС Плата. Ця ж команда, ймовірно, відповідальна за іншу акцію 18 травня 1942 року, коли там же було розстріляно 380 комуністів і радянських активістів, а також 25 циганських і кілька єврейських сімей.

Пирятин був визволений Червоною Армією 17 вересня 1943 року.

Після війни

Після війни з евакуації до Пирятина повернулися деякі єврейські родини. У повоєнний час релігійна єврейська громада була зареєстрована 25 грудня 1946 року за адресою вул. Радянська, 12 (нині Соборна). Це була приватна кімната в будинку Менделя Йосиповича Лівшиця.

У 1946 році громада налічувала 39 осіб, у 1950 році – 40, у 1959 році – 15. Обов’язки рабина виконував Мойсей Залманович Машкович. Рішенням виконкому Полтавської облради від 08 грудня 1959 року єврейську громаду знято з реєстрації.

У 1950-х роках головою міської ради був єврей. Його ім’я та прізвище невідомі.

У 1960-х роках літні люди збиралися на молитву в будинку Митновицького. Він жив у провулку Проїзному біля кінотеатру. За радянських часів у будівлі синагоги була перукарня.

Громада була повторно зареєстрована в 1998 році. Першим головою був обраний Авігдор Наумович Рахманович. Після його смерті новим головою єврейської громади був обраний Володимир Борисович Гуревич.

Упаковки для подарунків та квітів

Якщо Ви знаходитесь в пошуку постачальників упаковки або інших оздоблювальних матеріалів, то Вам потрібно звертати увагу на певні критерії. Зокрема, ми рекомендуємо для початку...

Ксенія Хижняк – актриса з Полтави єдиного в Україні шоу імпровізації “Чорний квадрат”

Ксенія Хижняк - українська акторка, блогерка, дипломована психологиня та просто приємна співрозмовниця. З 16-ти років вона грала в єдиному у своєму роді українському театрі...
.,.,.,.