Пам’ятаєте, як мама, тато чи інші дорослі у дитинстві вас застерігали, що жарти з вогнем короткі і можуть мати плачевні наслідки? Але серед нас, повідомляє сайт poltavski.info, трапляються такі люди, яким батьківські установи — немов горохом об стіну. Бо виявляється, що для них підпали стають навязливими ідеями, які можуть принести чимало шкоди оточуючим.
Таких навмисних паліїв називають піроманами, від давньогрецьких слів, що означають поняття «полум’я» і «божевілля» чи «пристрасть». Піроманія це не забавка й не примха, а психічний розлад, це хвороба, головним виявом якої є надзвичайно потужний потяг людини здійснювати підпали і отримувати насолоду від того, як вогонь щось знищує. А ще піроманія — це злочин. Сайт poltavski.info розповість про найвідоміших піроманів світу, про те, що вони палили і які це мало наслідки в подальшому для них особисто і навіть для світової історії. І обов’язково детально згадаємо історію найвідомішого українського “колеги” світових піроманів — знаменитого “полтавського палія”.
Найвідоміші піромани світу
Чи не найвідомішим у світовій історії піроманом був Герострат — звичайнісінький собі житель Стародавньої Греції. Історія втіяного ним підпалу — це єдине чим він зміг прославитися. Внаслідок дивного потягу до вогню чоловік безпідставно у 356 році до нашої ери спалив до цурки храм Артеміди в його рідному місті Ефесі. За словами літописців, Герострат просто хотів таким чином прославитися. Бажане він отримав, як і катування та вирок до смертної кари. А місцева влада навіть заборонила людям згадувати ім’я палія, теж під страхом смертної розправи. Та згадки про древнього піромана залишив у своїх працях грецький історик Феопомп, а звідти їх перейняли інші історики, грецькі і римські. І палій в історію таки увійшов, хоч і посмертно. А от замість спаленого храму Артеміди звели новий, і він став одним з семи чудес світу.
Піроманія не оминула й імператора Нерона. Та він відзначився набагато масштабнішим згарищем і спалив одразу ціле місто, а саме Рим. Це сталося (згідно відомостей римських істориків Светонія, Тацита, Діона Касія та інших) 18 липня 64 року вночі. Місто палало тиждень, а Нерон за цим спостерігав навіддалі та ще й граючи на лірі, а при цьому у нього навіть з’явився план побудови нового міста (тут мали зводити лише кам’яні будівлі, на певній відстані, а не поруч, а їх головні виходи повинні були спрямовуватися на вулицю, а не у двори, сади і т.п.).
Певно, для заходів протипожежної безпеки на майбутнє? Як думаєте? Місто горіло шість днів і сім ночей. Під час пожежі із чотирнадцяти частин Рима чотири згоріли дотла, а ще сім були значно ушкоджені. У підсумку імператор переклав провину за скоєне на християн, в результаті чого почались масові погроми і переслідування. За іншою версією пожежу в Римі спричинив якийсь нещасний випадок. Але вона стала для Нерона чудовим приводом масових переслідувань ненависних йому християн. Але це не знищило християнське вчення, а швидше навпаки стало приводом для вірян йти на смерть ради Христа.
Відомим прихильником вогню був і знаменитий американський фізик Роберт Вуд. Це почуття не покидало його з дитинства (бо любив підпалювати і підривати). А з восьми років до Роберта постійно навідувалася поліція, бо дитя наводило жах на оточуючих. А вже в юності починаючий фізик консультував поліцейських, допомагаючи їм встановлювати в рамках експертиз типи вибухових і горючих речовин, які застосували злодії-виконавці вибухів чи підпалів. До слова, протягом професійної діяльності Роберт Вуд відзначився чималим науковим вкладом. Насамперед працюючи у сфері фізичної оптики, де він зробив ряд важливих відкриттів (вперше здійснив знімки Місяця в ультрафіолетовому кольорі і показав найтемнішу у цьому спектрі частину; він першим зробив фотозйомку в ультрафіолетовій та інфрачервоній частинах спектру і є “батьком” такої фотографії; створив лампу Вуда, яка випромінювалася лише в ультрафіолетовому діапазоні і тд.).
Вуд мав дуже багато почесних звань і ступенів на науковому поприщі. Відзначений багатьма медалями і премією. Роберт Вуд, як уже йшлося, допомагав поліції і навіть побував у ролі експерта-криміналіста при розкритті злочинів, зокрема у розслідуванні вибуху 1920 року на Волл-стріт у Нью Йорку, коли загинули кілька десятків людей і сотні постраждали. Тож, такий собі позитивно-негативний палій два в одному, на відміну від двох попередніх.
Але певно найбільший невдаха серед піроманів — Жан Батіст Мурон з Франції. У 1776 році поліція заарештувала цього 16-річного парубка, який марив підпалами без видимої мети. За показами свідків він, зокрема, підпалив будинок недругів своєї родини. За серію пожеж юнака засудили до 100 років тюрми, або як пишуть на сто років та один день каторжних робіт! Цей пожиттєвий вирок йому належало відбувати на французьких кораблях військово-морського флоту. Саме так у давні часи карали злочинців, які скоїли тяжкі злочини. І каторжники, які несли таке покарання, в перший день приступивши до нього, розуміли, що цей і кожен з наступних днів міг стати у їх житті останнім. І в той час, коли сусіди-каторжани Жана у цій тюрмі на воді, не витримуючи навантаження, щодня помирали і за весла сідали інші, він рік за роком відмічав ложкою зарубку на своїй скамейці. Бо смерть ним уперто гребувала, а натомість Жан старів, сідів і мріяв про свободу…
Про столітнього старця-в’язня почали говорити всі довкола. Чутки дійшли до мера міста і той попросив короля Людовіка ХV помилувати старця, який за десятки літ каторги давно вже покаявся. Король терміново підписав відповідний указ, але на диво всім старець не прийняв милості монарха і заявив, що каторгу відбуде до кінця… Коли засуджений “відгріб” термін і вийшов на волю, йому було 116 років. За час перебування на каторзі він пережив кількох правителів, а в день його звільнення на цю подію прийшло подивитися море людей і про це тривалий час не втихали розмови в народі і в пресі. Старий оселився в маленькій кімнаті на горищі, поруч з портом і “своєю” галерою. Йому давали залишки харчів у сусідній таверні. Кажуть, старий Жан Батіст Мурон помер на 124-му році життя з посмішкою на обличчі.
Полтавський палій
А от якщо говорити про найвідомішого палія України, то на сьогодні це беззаперечно 45-річний Віталій Чепурко більш відомий як “полтавський палій”. Говорять, що Чепурко влітку минулого року вийшов із тюрми за злочини “у стилі піроманії” і навіть взявся жити як законослухняний громадянин. Але популярність після того не втратив. У чому ж справа? Спробуємо розібратися.
Віталій Чепурко народився в місті Геленджик (Краснодарський край, росія). Там і проживав перші літа дитинства. Після смерті батька, мати привезла трирічного Віталія у Полтаву (там мешкали його дід з бабою). Малим Чепурко полюбляв колекціонувати марки (як він сам розказував потому журналістам), хотів опанувати ремесло взуттєвика, а ще — придбати мотоцикла, мати власну оселю й сім’ю. Віталій Чепурко навчався в інтернаті, згодом влаштувався працювати на місцевий завод. Та незабаром втрапив за грати, погорівши на крадіжці. Термін чоловік відсидів, але красти не перестав. Домашнім це не подобалося і вони вигнали його з дому. Після невдалої спроби зламати свій гараж, Чепурко його … спалив. З 2001 року “ полтавський палій” більшість часу провів у тюрмі. До крадіжок додалися підпали. Віталій Чепурко неодноразово підпалював вхідні двері квартир незнайомих йому містян, за що й відбував покарання. 2010-го його затримали після чергового підпалу. Як тоді повідомляли у відділі по зв’язках з громадськістю УМВС України у Полтавській області, лише за одну ніч палій скоїв вісім підпалів вхідних дверей помешкань полтавців.
Після того, як зловмисника вирахували, він відзначився доволі оригінальним інтерв’ю, під час якого, взявши мікрофон у руки, на камеру з нотками гордості в голосі та періодичною задоволеною посмішкою видав такі перли, що мимоволі став зіркою соцмереж. Ось фрагменти з цього “історичного” інтерв’ю “незрівнянною” мовою оригіналу, яке й принесло величезну популярність злодієві-палію, і яке врешті певною мірою дає зрозуміти, чим він керувався у своїй злочинній поведінці:
“Протягом цієї ночі я гуляв по Полтаві по вулиці Балакіна. Ну, і рішив поприкалуватися попідпалювать двері в подє’здах. Ну, а як підпалював, то перед цим подзвонив в пожарку. Ну і казав, шоб побільше води готовили. Бо буде не один, і не два підпала. Ну, за ноч я зробив підпалів 8. Брав коврики, ставив до дверей. І підпалював. І приїзджала пожарка. А я це все наблюдав. Ну, якби не спіймали, то підпалював би ще”.
“…а потім я пішов до телефону подзвонив в пожарку і казав, шо виїзджайте і беріть побільше води. Бо це не один і не два підпала. Ну, і всьо. І приїхала пожарка, і потушила. А я пішов далі палити (говорить із задоволенням і усмішкою — авт.)”.
“Ну, а для чого я це робив? Ну, мені нравиться, як воно горить. Як люди суєтяться, пожарки приїжджають. Ну, люди в шоке, глаза аж вилазять у них (каже невимушено і по-злочинному…щиро — авт.). Ну, а мені це по приколу — дивитися як вони бігають, суєтяться, питаються руками потушить, а воно ж іще дужче горить! А я стою внизу і сміюся…”.
“Ну, а коли почав підпалювать, то дзвонив каждий раз в 101, в пожарку і казав: “Ти готова?”. А вона каже: “К чему?”. Я кажу: “Як к чему? К новому підпалу!”. А вона каже: “Де підпалювать будеш?”. Я кажу: “На пятой школє!”.
“З п’ятої школи як вже підпалив, начав дзвонить. Кажу: “Ти готова?”. А вона каже: “К чему?”. Я вже, каже, заморилася готовой буть. Я кажу: “Собирай побільше води і їдь на Зигіна (вулиця в Полтаві — авт.), бо там буде підпал”.
“Ну, а потом часов в 10 начала 11 прийшов до телефонного автомата на стадіоні, подзвонив… Кажу: “Це я. Коротше отдохни пока, потому, шо я піду спать. Ну, а з трьох часов ми почнем по-новому підпалювать. Так шо запасайся водою і в три часа начнеться. Я тобі передзвоню… (уявіть собі, як під час такого діалогу почувалася нещасна диспетчерка пожежної служби — авт.)” .
Але численне поширення цього інтерв’ю на телебаченні та в інтернеті, то була ще не межа популярності полтавського піромана. Перші інтернет-меми після інтерв’ю палія з’явилися 2010 року. А вже з початком російсько-української війни настав новий етап його популярності разом зі свіженьким циклом мемів. Вони з’являлися в мережі після кожного вагомогу успіху українських воїнів-захисників, що був пов’язаний з вогневим ураженням ворога. Чепурко, часто на фоні палаючого рашистського крейсера “москва”, уражених об’єктів у Криму, чи навіть на тлі уявних зображень палаючого Кремля і тому подібне говорив своє популярне “мені нравиться, як воно горить!”.
Користувачам-патріотам це відмінно заходило і заходить. Вони постійно активно поширюють, лайкають і коментують такі меми та додають у мережу нові. Українці і тут проявили свою неймовірну людяність, вони ніби пробачили злочинцеві-піроману, який по заслузі відбув тюремний термін, і свій “коктейль” ненависті та сміху народ переключив на найголовнішого для України злочинця — російського ворога.
Сам же Чепурко після виходу з-за грат не раз запевняв журналістів, що не хоче більше опинитися у в’язниці, тому з підпалами у його виконанні покінчено. У цьому йому, мовляв, допомагають в центрі для адаптації бездомних і звільнених з місць позбавлення волі. Крім того, “полтавський палій”… став блогером, почав записувати і викладати у соцмережах відео та вести Інстаграм.
Між тим популярний український співак, репер і телеведучий, учасник другого сезону шоу «X-фактор» із Полтави Олег Кензов за мотивами інтерв’ю-зізнання «полтавського палія» створив прикольну пісню під назвою “Ти готова до підпалу?”. Але основний акцент у черговому своєму шедеврі співак зробив на стосунки між парою закоханих і вогонь їхнього кохання. Ось фрагмент із пісні:
“Ну шо, мала?!
Ти готова до підпалу, чи ні?
Відповідай мені!
Ну шо, мала?!
Ти готова до підпалу, чи ні?
Відповідай мені!
Мені так нравиця, як люди суїтяця
А я собі в кущах, не можу насміяця
Шо, мала?! Ти готова до підпалу, чи ні?
Відповідай мені!
Ти отдохни пока, потому шо я піду спать
А завтра будемо по новой зажигать
Так ти готова до підпалу, чи ні?
Відповідай мені! Є-є-є!…”.
Жарти жартами, а піроманія, то дуже серйозно!
Дослідники явища піроманії кажуть, що справжній піроман робить свою справу не для заради вигоди чи наживи, або спротиву, чи щоб замаскувати сліди злочину. Його дії — єдиний спосіб позбутися нав’язливої думки. І бажання спалити щось не є наслідком плану, найчастіше це спонтанність. Нерідко патологічна тяга до полум’я зароджується в дитинстві. Лікарі та криміналісти кажуть, що такі діти полюбляють спостерігати за вогнищами, пожежами (в той час, коли дорослі піромани воліють допомагати у гасінні, щоб наблизитися до вогню максимально). А найсильніше піроманія може проявитися від шістнадцяти до тридцяти років. І підвладні їй найчастіше чоловіки. Фахівці кажуть, що у світі 0,4 відсотки піроманів від загального числа населення.
Просто так піроманія у людини не зникне. Її лікуванням займаються психіатри. Хоч піромани вперто не визнають, що хворі на цей недуг. При виявленні у дитини схильності до піроманії, важливо вчасно звернутися до психолога. Прогнози спеціалістів доволі сприятливі. Головне — зуміти перенести увагу дитини на інше поле діяльності і навчити її отримувати задоволення від життя в іншому розумінні.
Тож пісні-піснями, меми-мемами, і жарти-жартами, але піроманія це дуже серйозно! І, на жаль, на Полтавщині знаменитий палій Чепурко далеко не єдиний в історії регіону палій (хоча, здається, діагнозу, що він піроман, йому фахівці так і не поставили). Подібні приклади не поодинокі. Один з найвідоміших стався минулого року у селі Веселий Поділ. Тут лише на одній вулиці Миру було зафіксовано 14 підпалів. Оселі, жилі хати, пустки, господарські будівлі людям підпалював невідомий маніяк-піроман. Здійснював підпали нахабно, навіть у день, і по кілька на одному подвір’ї. Селяни були змушені подобово патрулювати, запасатися водою, придбати пожежні рукави і фактично розгорнути аматорську протипожежну станцію. Але це вже інша піроманська історія…