Поет – громадянин. Василю Тімченко 82

6 січня 2019 року виповнилося 82 роки талановитому полтавському поетові - самородку Василю Іллічу Тімченко. Він народився в селі Безсали Лохвицького району Полтавської області 6 січня 1937 року. Після закінчення в 1970 році Дніпропетровського медичного інституту 40 років свого життя присвятив лікуванню людей, працюючи кардіологом, розповідає "Poltavski".


Другим покликанням Василя Тимченко стала поезія. Його віршовані твори неодноразово публікувалися в полтавських обласних газетах. А ось недавно вийшло дві збірки його віршів: «Доля» та «Моя Україна».

Тематика його поезій різнобарвна - від інтимної чистої лірики до творів патріотичного звучання, які співзвучні з настроями українців, що живуть в нинішніх нелегких економічних умовах, обумовлених до того ж ще і військовими діями не сході України.


Поет - громадянин не залишається байдужим до проблем соціальних або політичних, бачачи причетність багатьох керівників міністерств, суддів, чиновників, різних відомств до порушень законів, конституції, що викликає зараз загрозу для цілісності держави:

 

Встань, Тарасе, подивися,

Що сталось в Україні,

Колись були густі села,

А тепер  руїни.

   

Людям зовсім вже погано -

Комуналку не сплатити

А казали ще недавно:

- краще буде жити.

( з вірша «Встань, Тарасе»)

 

У вірші «Людська петля» поет бачить, здається, всі наші проблеми, його хвилює все, йому все болить, і тут вже не до солодкої лірики:

 

Ви звикли все готове їсти

І Україну проїдать,

Кредити у Європи брать,

Народ у зашморзі держать.

 

І далі:

Корупція, як ракова пухлина проростає,

Ніщо її не зупиняє.

 

Поет Василь Тимченко сміливо викриває прогнилу корумповану систему - систему хабарництва, брехні і фантастичного беззаконня, ось такими рядками:

 

То вже не люди,
                          а кати,

Як мільярдери
             розплодились

    На тлі безправ’я

                 й бідноти?!

( з вірша «Судді»)

 

У вірші «Фантомні болі» Василь Тимченко нагадує нам усім про трагедію українського народу 1932-1933 років, а саме: голодомор - геноцид, влаштований сталінським режимом:

 

 

В День Скорботи запалим

                                     свічки,

Згадаєм тяжкі ваші

                                        долі,

На могилах положим

                      червоні квітки -

Душевні фантомнії

                                        болі.

 

Як лікар - професіонал Василь Тимченко не може не помічати захоплення нашою молоддю алкоголізмом, курінням та наркоманією:

 

Не кури! Це до тебе

                          благання,

Здоров’я своє збережи,

Тож навіщо безглузде

                   страждання?!

Сам покайся і другим

                          розкажи!

 

Привертає увагу читача інтимна лірика поета, яка була покладена на музику відомим майстром хорового справи Григорієм Калайдою:

 

Іду з коханою по лузі,

Нам світить місяць золотий,

Шепчу слова своїй подрузі:

- Я буду завжди молодий.

                  Приспів:

Дай мені, янголе, крила,

Щоб над тим лугом летіть.

Душу мою зворушила

Мрії закохана мить.

 

У вірші «Мрія» поет не мислить життя без любові, як і в іншому вірші «Любов»:

 

Життя без любові,

Що небо без сонця,

Що вишня без цвіту,

Що птах без крила,

Життя без любові,

Що дім без віконця,

Життя без любові,
То – вічна імла.

 

І особливим змістом, справжнім пієтетом сповнені патріотичні вірші Василя Тимченко, зокрема «Моє село», «Земля моя», «Моя Україна».

 

За рідну Вітчизну,

                        Мою Україну,

Ми рушили дружно

                 В нелегкий похід,

Хай діти й онуки,

         Що прийдуть на зміну,

На вільній дорозі

           Продовжать наш хід!

(з вірша «Моя Україно»)

 

Василь Ілліч як справжній громадянин - патріот хоче жити в цивілізованій демократичній Україні, де, на його думку, людина повинна стояти на першому місці, людина з гідною роботою і зарплатою, а ще повинен мати право на безкоштовне лікування і відпочинок:

 

Хай ляжуть під ноги

              квітучі дороги,

Поля забуяють, сади

                               і гаї.

Звільнившись з неволі

             до кращої долі

Веди, Україно, народи

                              свої!

 

Поезія Василя Тимченко, як і його професія доктора, наповнюють життя людей чистотою і світлом, і ідейним здоров'ям. Побажаємо полтавському поетові довгих років життя і творчих успіхів.

Comments