Обдарована, музикальна та граціозна. Актриса Катерина Нальотова стала першою виконавицею ролі “Наталки Полтавки” в однойменній п’єсі Івана Котляревського. Запросив її зіграти цю роль сам автор твору – Іван Петрович Котляревський, який помітив талант та любов до народної творчості провідної актриси полтавського Вільного театру. Далі на poltavski.
Не взяли заміж – пішла в театр
Народилася Катерина Василівна Нальотова в родині майора Василя Нальотова в 1787 році. Дівчинкою вона захоплювалась танцями, співом, добре малювала. Мала веселу вдачу та була дуже жвавою. Як багато молодих панночок, вона любила вишивати гладдю та відвідувати звані вечори.
Але стати акторкою юна Катруся не мріяла. Більш того, такі пропозиції навіть ображали дівчину. Так, на одному з прийомів малоросійський генерал-губернатор Яків Лобанов-Ростовський з захопленням висловився щодо акторських здібностей Катерини, на що амбіційна дівчина відповіла: “Доброго ж Ви мені комплімента робите, рівняючи до актриси”.
В Полтаву Катерина Нальотова переїхала в 1813-му році, коли їй виповнилося двадцять шість. Вже тоді її старша сестра Надія була одружена з генерал-майором Дмитром Рєзвим та вела дворянське життя. В неї Катерина й залишилася жити. Дівчину засватали за кавалерійського офіцера – графа Бервіца та готувалися до весілля. Але наречений виявився прискіпливим до приданого та відмовив сім’ї Нальотових, чим повністю змінив подальшу долю Катерини.
За що дівчину вподобав сам Іван Котляревський?
Відмова кавалера похитнула надію Катерини на особисте щастя. Але не зламала в ній жагу до життя та творчий хист. Оскільки сім’я Рєзвих, де проживала Нальотова, товаришувала з поважними в театральних колах культурними діячами Полтави, вони часто бували на прийомах артистичного товариства. В 1813-му році дівчина приймала участь в аматорських виставах в трупі одного з основоположників комерційного театру – Івана Штерна. Але згодом її помітив та запросив до співпраці сам Іван Котляревський, який на той час керував полтавським Вільним театром.
В талановитій дівчині письменник та драматург розгледів музикальність та виразність голосу, а також любов до культури і народного танцю українців. Так, в її щоденнику історик-мистецтвознавець Микола Врангель знайшов рядки про зустріч з Котляревським та враження публіки від перших вистав нової акторки Вільного театру.
“Вчера мы играли “Честное слово” – и очень хорошо. Все были вне себя от восхищения. Молодой князь говорил мне после каждого действия: “Как вы славно играете сегодня, вы на репетициях так играли, что казалось, нельзя лучше, а сегодня так просто удивления достойно!” – цитує Врангеля видання “Вікітека”.
В 1819-му році Котляревський поставив в Полтаві зовсім нову для українського театру драму з народного життя – “Наталку Полтавку”. Ролі виконували вже відомі в Полтаві актори: Барсов, якого називали “полтавський Тамбуріні” через прекрасні вокальні здібності, Пряженковська, яка зіграла Терпелиху, Угаров з його перевтіленням в возного Тетерваковського, Щепкін, для якого і була написана роль Макогоненко. Серед них яскравою зіркою засяяла і Катерина Нальотова.
Михайло Щепкін так описував Катерину корреспонденту журналу “Отечественые записки”: “Тут Наталка, чутлива, розумна і гарненька, співала народні пісні і опера йшла, йде і йтиме, доки залишиться в Україні хоч один звук рідного наріччя на зло тим панам, які приїздять в Україну вчено-сентиментальними мандрівниками і за гостинний прийом лають малоросійський театр, пилюку, клімат, товариство і твори Основ’яненка”.
Історія першої постановки п’єси “Наталка Полтавка”
Вільний театр Полтави, де вперше інсценували “Наталку Полтавку”, був створений на місці перебудованого казенного будинку. До цього театр показував твори російських митців. Відповідно, російською мовою. В 1818-му році театр був у скрутному становищі, бо для його утримання та виплат зарплатні акторам з балетом потрібні були десятки тисяч карбованців, яких в Полтаві виділити не могли. Але 1819-й рік став доленосним. Саме тоді Котляревський і написав свої два твори “Москаль-чарівник” та “Наталка Полтавка”, які стали касовими та прибутковими ще на кілька років. Мистецтвознавці називають цей час днем народження українського професійного театру.
Цікаво, що перші покази “Наталки Полтавки” відбулися тут не тільки через бажання самого Котляревського. Князь Рєпнін дозволив показувати виставу лише в полтавській губернії через цензуру. Така ситуація тривала цілих два роки, аж поки Григорій Квітка-Основ’яненко зміг поставити драму в Харкові. Кажуть, що Основ’яненко проявив хитрість, наказавши трупі театру написати на афіші назву іншої вистави. А перед самим показом терміново зробив заміну через “хворобу” артиста на іншу п’єсу та поспіхом отримав цензурний дозвіл. Так “Наталку Полтавку” побачили харків’яни, які з величезним захватом її сприйняли. Після такого успіху заборони були марними і п’єса почала з’являтись у театрах різних міст та губерній України.
В виставі налічувалось 22 пісні. Музику до неї писали багато композиторів, таких як Микола Васильєв, Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Володимир Йориш, але врешті- решт найвідомішим музичним супроводом стала оперна версія Миколи Лисенка.
Сам Вільний театр, де вперше вийшли на сцену персонажі: Наталка Полтавка та Макогоненко, проіснував до 1821-го року, а будівля театру стала непридатною у 1847-му році. Згодом її викупив підполковник Лєбєдєв, що створив на місці театру їдальню для військових.
Творчий шлях Катерини Нальотової після Вільного театру
І хоч Вільний театр в Полтаві припинив своє існування, “Наталка Полтавка” продовжувала жити. Катерина Нальотова виходила на сцену харківського та київського театрів, де показувала сюжет “невигаданої історії з народу”. Вона ще кілька років працювала в трупі Михайла Щепкіна, грала в п’єсах Крилова, Коцеби, Шаховського тощо.
Померла акторка в 1869-му році, так і не пізнавши особистого щастя, але отримавши негласне звання “примадонна драматичного мистецтва 20-х років ХIХ століття”. ЇЇ знамениті ролі в театральних виставах “Примиритель”, “Урок донькам”, “Німецькі провінціали”, “Чесне слово” завжди сприймалися глядачами бурхливими оплесками. Але в історію театрального мистецтва Полтави Катерина Нальотова увійшла перш за все як перша виконавиця легендарної п’єси “Наталка Полтавка”.