Іван Котляревський – відома постать не лише на Полтавщині, а й на теренах усієї України. Його внесок у розвиток української мови та літератури складно переоцінити, адже саме Котляревський у часи пригнічення всього українського зміг відродити та започаткувати нову історію. Поема “Енеїда” набула загальнонаціонального значення, ставши класикою української літератури, тож полтавці можуть пишатись своїм земляком. Як жив Котляревський? Як створював свої найвідоміші твори та як досягнув такого успіху? Далі на poltavski.
Основні факти з життя Івана Котляревського
Іван Петрович народився у Полтаві у 1769 році. Батько письменника мріяв, щоб його син навчався у духовній семінарії, тому віддав його туди у віці 11 років. Іван був старанним учнем, який цікавився античною літературою, латиною та філософією. Вже в семінарії Котляревський почав віршувати, через що однолітки придумали йому прізвисько “римач”. З великою цікавістю учень перекладав для себе твори Овідія та Вергілія, на відміну від релігійних предметів, які зовсім не приваблювали хлопця. Вірогідно через це Котляревський так і не довчився в Полтавській духовній семінарії, покинувши навчання на останньому курсі (у 1789 році). На рішення про відрахування з семінарії вплинула і смерть батька Івана.
З того часу сфери діяльності Івана Котляревського постійно змінювались: спочатку він працював на чиновницьких посадах, потім – вчителював у поміщицьких родинах, далі – воював. Варто зазначити, що понад 10 років Іван Петрович служив в армії, брав участь у російсько-турецькій війні (яка тривала з 1806 року по 1812 рік). За особливі заслуги був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.
По завершенню військової служби Котляревський працював на посаді директора Полтавського вільного театру, займався громадською діяльністю.
Але де б і ким він не був, любов до літератури залишалась з ним завжди. Усі ці роки Іван Петрович писав свої поеми та п’єси. Саме на посту директора театру, у 1819 році йому випала нагода дебютувати свої п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” на великій сцені. У обох виставах брав участь молодий актор Михайло Щепкін, який відрізнявся неабияким талантом. Актор був зобов’язаний Котляревському, оскільки саме Іван Петрович визволив його колись з кріпацтва.
Всесвітньо відома “Енеїда”
“Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак…”. Цей уривок відомий кожному українцю ще зі шкільних років. Але мало хто уявляє скільки ж часу та зусиль було вкладено у написання цього твору, та який довготривалий шлях пройшов рукопис до моменту публікації поеми.
Майже половину життя письменник присвятив написанню “Енеїди” – близько 30 років з перервами. В основу рукопису було покладено однойменну поему Вергілія, але акцент було зроблено саме на особливостях українського суспільства. “Енеїда” стала першим твором класичної української літератури, який було написано “мовою народу”.
Перші частини поеми були опубліковані у 1798 році, під час перебування Котляревського на військовій службі. Цікаво, що автор цього не знав, адже тоді взагалі не планував публікувати твір. На той час “Енеїда” існувала лише у вигляді рукописів, і один із таких екземплярів потрапив до Максима Парпури – відомого видавця та мецената з Конотопу. Парпура дуже пройнявся твором та надрукував його без згоди Котляревського. Дізнавшись про це, Іван Петрович дуже розлютився та у наступних частинах поеми присвятив Пурпурі декілька рядків, в яких соромив чоловіка, описував його як “бридку натуру”, що жадала лише прибутків.
У своєму фінальному варіанті “Енеїда” складалась із 6 частин, але повне видання побачило світ лише у 1842 році – тобто вже після смерті Івана Котляревського (він помер у 1838 році).
“Наталка Полтавка”
Одним із найулюбленіших творів полтавців є безумовно п’єса Котляревського “Наталка Полтавка”. Достеменно невідомо, коли саме вона була написана: деякі літературознавці стверджують, що у 1819 році, інші кажуть, що це було раніше. У шкільному курсі української літератури п’єсу часто описують як “перший драматичний твір нової української літератури”. Сюжетна лінія заснована на коханні Петра і Наталки. Дівчину хочуть примусово видати заміж за нелюба, через скрутне становище в родині. У п’єсі уміло відображені переживання персонажів, складне життя простого українського народу та традиції того часу, обряди та пісні.
Цікаво, що тривалий час “Наталку Полтавку” можна було побачити лише у Полтавському театрі, яким керував Котляревський, а для інших театрів вона кілька років була під забороною через те, що не проходила цензуру. Однак надалі п’єса набула незвичайної популярності та її почали ставити в усіх містах України.
У 1978 році “Наталка Полтавка” була екранізована. Головні ролі зіграли Наталя Сумська (Наталка) та Анатолій Матешко (Петро).
Приємно те, що “Наталка Полтавка” стала “візитною карткою Полтави”. Навіть через 200 років після її написання полтавці та туристи із задоволенням відвідують цю виставу у Полтавському академічному музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя.