Як Полтавщина виховала генія: історія успіху Миколи Гоголя

Микола Васильович Гоголь — один із найвизначніших літературних геніїв не лише України, а й світової культури. Його творчість наповнена глибоким гумором, філософськими роздумами та неперевершеним художнім талантом. Велику роль у становленні цього генія зіграла мала батьківщина — Полтавщина. Саме тут, серед українських степів, почала формуватися особистість майбутнього письменника. Далі на poltavski. 

Дитинство у Василівці: навчання й розкриття таланту

Микола Гоголь народився 1 квітня 1809 року у селі Василівка Полтавської губернії у родині поміщика Василя Гоголя-Яновського. Його батько був комедіографом-аматором. Він часто влаштовував домашні театральні вистави, які стали для юного Миколи першим джерелом натхнення. Мати, Марія Іванівна, розповідала синові народні казки та легенди, що згодом знайшли відображення в його творах.

Василівка стала для Гоголя тим місцем, де він вперше відчув зв’язок з українською культурою. Саме тут він почав формувати свій естетичний смак.

У 1818 році Гоголь вступив до Полтавського повітового училища, де навчався лише рік. Він почав проявляти інтерес до літератури та мистецтва. Наступним етапом його освіти стала Ніжинська гімназія вищих наук. Цей період став вирішальним у становленні Гоголя як творчої особистості. У гімназії він захопився театром, брав участь у спектаклях як актор і художник-декоратор. Його комічні ролі викликали захоплення у глядачів, а любов до сцени знайшла відображення в майбутніх творах, таких як «Ревізор». Крім того, Гоголь пробував себе в різних літературних жанрах, а саме:

• писав вірші;
• трагедії;
• історичні поеми;
• повісті. 

Саме в Ніжині він створив свою першу сатиру — «Дещо про Ніжин, чи Дурням закон не писаний», яка, на жаль, не збереглася до наших часів.

Перші кроки у велику літературу

Після закінчення гімназії Гоголь переїхав до Петербурга. У 1829 році під псевдонімом В. Алов він видав свою першу поему «Ганц Кюхельгартен». Вона була написана в романтичному стилі. Однак твір не здобув успіху, і Гоголь, розчарований, спалив усі примірники. Цей епізод став для нього важливим уроком.

Згодом Микола влаштувався на державну службу, але його серце належало літературі. Саме в цей період він почав збирати матеріали для своїх майбутніх творів. З Полтавщини він отримував записи народних пісень, переказів та історій, які стали основою для його збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Вона була видана у 1831-1832 роках. Незвичайні сюжети, яскраві персонажі та неперевершений гумор Гоголя викликали захоплення читачів і критиків. Цей твір зробив його відомим письменником і відкрив двері до великого літературного світу.

Успіх «Вечорів на хуторі біля Диканьки» дозволив Гоголю познайомитися з найвизначнішими діячами російської літератури, зокрема з Олександром Пушкіним. Ця зустріч стала важливою віхою в його творчому житті. Пушкін не лише підтримував Гоголя, але й надихав його на створення нових творів.

У 1835 році Микола видав збірки «Миргород» та «Арабески», які підтвердили його статус одного з найталановитіших письменників епохи. У Миргороді була опублікована перша редакція повісті «Тарас Бульба», яка стала справжнім шедевром української літератури.

19 квітня 1836 року на сцені Олександринського театру у Петербурзі відбулася прем’єра комедії «Ревізор», яка принесла Гоголю всесвітню славу. Цей твір, наповнений гострим соціальним сарказмом, викликав захоплення навіть в імператора Миколи I.

У 1842 році Гоголь видав перший том «Мертвих душ». Він став вершиною його творчості. Цей твір розкриває глибокі філософські та моральні проблеми суспільства. Однак робота над другим томом «Мертвих душ» стала справжнім випробуванням. Микола переживав глибоку душевну кризу, яка призвела до того, що він спалив майже завершений рукопис.

Особисте життя

Микола Гоголь ніколи не був одружений. Він був закоханий у графиню Анну Михайлівну Вільєгорську, навіть зробив їй пропозицію, але різниця у соціальному статусі стала перешкодою для їхнього шлюбу. 

Іншою значною фігурою в особистому житті Миколи стала Олександра Осипівна Росет, фрейліна російської імператриці. Між ними зав’язалася тепла дружба, вони вели зворушливе листування, яке тривало багато років. Однак жінка не відповідала Гоголю взаємністю у романтичному плані. 

Гоголь відомий не лише своїми творами, але й своїми особистими комплексами. Письменник соромився своєї зовнішності, що знайшло відображення в його творчості, зокрема в повісті «Ніс», де ця частина тіла стає символом абсурду та внутрішніх переживань.

У житті Гоголя був один вірний супутник — це його мопс Джозі. Він став не лише домашнім улюбленцем, але й символом вірності та безмежної любові. Мопс супроводжував Гоголя під час його подорожей і став свідком його творчих пошуків. 

Релігійні пошуки та трагедія

Останні роки життя Гоголя були наповнені духовними пошуками та внутрішніми переживаннями. Він відчував, що не виконує своєї життєвої місії, і це призвело до загострення його релігійних переконань. У 1848 році він здійснив паломництво до Єрусалиму, але це не принесло йому душевного спокою.

4 березня 1852 року Микола Гоголь помер, залишивши після себе спадщину, яка назавжди змінила світову літературу.

Полтавщина стала для Миколи Гоголя тим місцем, де він вперше відчув зв’язок із народною культурою, традиціями та історією. Саме тут формувався його талант. Творчість Гоголя — це не лише літературний феномен, а й відображення душі українського народу, його гумору, мудрості та філософії.