Полтавці люблять працювати, а відпочивати — ще більше. Тому всі обожнюють цикл зимових гулянь, коли можна забути про роботу і поринути у вир веселих пісень, танців, смачнющих наїдків та вшанувати давні українські традиції. Як зазвичай в Полтаві проходять новорічні та різдвяні гуляння та як до них приєднатися – в нашому матеріалі далі на poltavski.
Пісні та бій курантів біля головної ялинки
Традицією єднання у спільному святі для дорослих та малих полтавці є збір 31 грудня біля центральної ялинки у їхньому місті чи селі. Зазвичай там відбуваються святкові концерти, дискотека, влаштовуються ярмарки українських смаколиків та глінтвейну. Дехто залишається на центральних площах для того, щоб зустріти Новий рік, дехто повертається до своїх будинків. Однак після опівночі молодь виходить знову, аби привітати своїх друзів та земляків з настанням нового року. Популярною традицією залишається водити хороводи на круг ялинки, влаштовувати новорічні конкурси та співати народні або популярні новорічні пісні.
Ті, хто хоч раз під бій курантів в центрі площі відкоркували шампанське і зливалися разом з натовпом у відлік від 12 до 1, запам’ятали це не завжди. Адже Новий рік – це свято єднання, нових надій та планів, які неодмінно здійсняться. Зазвичай такі гуляння стихають аж під ранок. Площа міста чи села пустіє, але наступного вечора знову заповнюється молоддю, яка веселиться під традиційну дискотеку, або живу музику запрошених виконавців.
Коляд, коляд, колядниця, добра з маком паляниця
Одна з улюблених традицій полтавців — колядувати на Різдво 7 січня, однак можна ці забави продовжити аж до Старого нового року 14 січня. За давніми місцевими традиціями прихід колядників мав свої свій розклад. Колядувати починали найменші дітки о 16:00 і спочатку заходили до сусідів та родичів. За ними ішли старші, їх називали підпарубочками – діти 10 -12 років, а згодом ішли підлітки 13 -14 років, за ними юнаки та дівчата 16 -17 років і старше, їм по традиції потрібно було починати колядування о 18.00 – 19:00 вечора.
У Полтаві є ще одна важлива традиція – 7 січня на Театральній прощі містяни збираються для традиційного виступу зведеного хору духовенства Полтавської єпархії Української православної церкви, який очолює регент протодиякон Михайло Костенко. Священники вітають полтавців з Новим роком, особливу увагу приділяють дітям, спілкуються з ними, веселять.
Полтавські колядники можуть не мати спеціального одягу, лише хустки. Але ті, хто шанує давні традиції можуть бути одягнені як персонажі, присутні під час народження Христа у Віфлеємі (три царі, ангели, пастухи, Ірод), а також як ритуальна коза, яка займала особливе місце в житті сільського хліборобського суспільства України, а також смерть, що приходить по Ірода.
Де в Полтаві можна побачити вертеп
Вертепні традиції Полтавщині особливо бережуть греко-католики. 7 січня парафіяни Свято-Троїцького храму у Полтаві ходять із вертепом та різдвяними колядками до своїх прихожан. Вони вітають всіх християн із Різдвом господнім, наповнюють їхні будинки піснею та радістю, а головне — християнським змістом. Так прихожани разом із настоятелем храму отцем Юрієм Королевським сповіщають полтавцям про народження Божої дитини. Отець каже, що у ці непрості часи, в які ми живемо, важливо не полишати дух оптимізму, свята та віри у християнські цінності. Маленькі діти, юнаки та дівчата, і навіть дідусі й бабусі носять різдвяну зірку, супроводжуючи це піснями та імпровізованим дійством. У вертепі немає сценарію, кожен виконує свою роль звіздарів, янголів або пастушків.
У центрі Полтави на театральній площі традиційно кожного року з’являється вертеп, який показує Діву Марію, маленького Ісуса та трьох волхвів, які принесли радісну звістку. Інший вертеп кілька років поспіль можна побачити біля будиночку Святого Миколая, неподалік Свято-Успенського кафедрального собору. Цей вертеп дещо відрізняється композиційно. Тут використані невеликі керамічні фігурки, які зображають головних учасників дійства. Натомість попередній вертеп нагадує скляну будку з реалістично зображеними персонажами у весь зріст.
У селах та містах Полтавської області з вертепом ходять колядники від хати до хати. Вони показують короткі сценки на біблійну тематику та співають колядки. Після вистави господар традиційно розплачується грошима або дає вертепу їжу.
Маланка та водіння кози
13 січня традиційно у великих містах і невеличких селах на Полтавщині щедрують. Учасники свята в костюмах персонажів обряду – Маланки, Василя, Кози, Старого, Цигана, Лікаря, Кота та інших – виходять на вулиці.
У Полтаві відомою є хода з вітаннями та піснями, яка починається від Свято-Успенського собору і прямує до Театру імені Гоголя. Зазвичай за кілька днів до в соцмережах поширюється запрошення долучитися усім охочим до спільної святкової ходи. Тут можна побачити діток шкільного віку, обв’язаних величезними українськими плитками, молодь, старше покоління, і зовсім літніх людей. Попереду один із старших чоловіків несе зірку, а позаду Полтавці супроводжують його піснями, танцями та веселим сміхом.
Обов’язковим атрибутом є персонаж Маланка. Зазвичай Маланка зображується юнаком, одягненим у жіночий одяг. Грим у нього химерний – обличчя вибілено крейдою, брови затемнені сажею, а щоки розфарбовані буряковим соком. Маланка зображується незграбною господинею, чиї старання по господарству викликають сміх у всіх.
Виконавці водять Козу на повідку. Козу грає молодий хлопець у масці та вивернутому навиворіт кожусі. Розігрується сценка, в якій Коза починає бити рогами всіх у будинку. Наприкінці сценки козу вбивають. ЇЇ загибель символізує зимовий період і загибель усіх рослин.
Але кульмінація ритуалу — воскресіння Кози. Доктор і всі присутні під час ритуалу намагаються повернути тварину до життя. Невдалі прийоми лікаря викликають сміх у всіх – він заглядає у вуха кози, перераховує її зуби, щоб визначити, молода коза чи стара. Коли нічого не допомагає, люди навіть намагаються подоїти Козу. Цей трюк зазвичай швидко “реанімує” Козу.
Запальна Масляна
Це свято припадає на останній тиждень перед Великим постом. Воно поєднало християнські та язичницькі традиції. Люди вважали, що перед великим постом потрібно весело провести час. Масляну можна назвати жіночим святом, тому всі святкування в основному влаштовують жінки. Кожен із 7 днів перед постом мав свої традиції та обряди.
Понеділок. Усі жінки заходили до корчми і починали свято Масляної. Якщо в жіночій компанії з’являвся чоловік, йому вішали на шию черевик. Щоб його зняли, він мав розплатитися.
Вівторок. Святкування знову починається в корчмі і продовжується на вулиці, де відбуваються масові гуляння.
Середа. У цей день розваг не було.
Четвер. У цей день жінкам не можна було прясти і шити. Вони зібралися за столом і піднімали келихи за здоров’я.
П’ятниця. У цей день зять пригощає тещу, катає її вулицями села чи міста. Якщо у свекрухи хороший характер, її ведуть по рівній дорозі, якщо поганий – по нерівній.
У суботу теж нічого особливого не відбувається. Найбільше веселощів і святкування відбувається в неділю. Сучасна традиція зберегла лише недільні звичаї. У цей день полтавці їдять вареники з сиром. На вулицях проводяться масові гуляння та ігри. Тоді просять вибачення у всіх родичів, друзів, сусідів.
У Полтаві веселе свято Масляної проходить у ТРЦ “Екватор”. Там проводять майстер-класи з виготовлення млинців, рукоділля, запальні танці та пісні і традиційно виготовляють рекордно великий млинець.
На вулиці Соборності з’являються традиційні дерев’яні будиночки, в яких можна буде поласувати варениками, млинцями, глінтвейном та іншими смаколиками. А на Театральній площі влаштовують масштабні етногуляння “Весела масниця”.