У Полтаві перший позашкільний заклад для творчого розвитку молодого покоління було відкрито 30 грудня 1934 року на вулиці Рози Люксембург, у будинку № 1, зведеному наприкінці ХІХ століття. Тут колись навчалися гімназисти. Нову установу, як і її оселю, назвали за нормами ідеологічної стилістики на той час — Палацом піонерів. Далі на poltavski.
Тут навчався Тарапунька
Педагоги зібрали кілька творчих груп, які згодом почали звично називати гуртками. У класі живопису вихованці створювали на полотнах нові світи за допомогою фарб, світлотіні, витончених образів. Юні поети вчилися римувати та додавати у вірші ліричні інтонації. А актори-початківці приголомшували глядачів справжніми драмами на сцені.
Полтавські наставники навчали дітей музики — навіть організували оркестр духових інструментів. Також працювали танцювальний, авіамодельний, хоровий та спортивні гуртки. Загалом у ті часи діяло 12 тематичних секцій.
Старі жителі Полтави, напевно, пам’ятають дивовижні фестивалі, виставки, концерти, спартакіади, які проводили в Палаці в довоєнні роки. Серед перших вихованців закладу — академік монументального мистецтва Борис Піаніда, народний артист Юрій Тимошенко (відоміший як Тарапунька — один з акторів популярного дуету, конферансьє та естрадний комік), академік Олексій Лобач та інші видатні люди.
У 1961 році відбулося урочисте відкриття Палацу піонерів в іншому приміщенні — у триповерховій будівлі на вулиці Пушкіна. Тут до революції 1917 року розташовувалося музичне училище. Будинок не новий, але діти почали займатися в осібних обладнаних кімнатах і виступати в залі для глядачів на 500 місць. У середині XX століття в цій установі працювали 30 гуртків, у яких займалося майже 1000 дітей та підлітків.
Почуття ритму, музикальний слух
У 1992 році Палац піонерів перейменували — його стали називати Палац дитячої та юнацької творчості. У 1995 році установу очолила Валентина Дрозд — високопрофесійна керівниця. Вона отримала знак “Відмінник народної освіти України” та здобула звання “Заслужений працівник освіти України”.
Згодом у колективі почали працювати 43 педагоги, які використовували у своїй роботі ефективні методики позашкільної освіти. У Палаці дитячої та юнацької творчості сформувалися спеціалізовані відділи. Наприклад, художній. У творчих групах цього підрозділу всебічно вивчали основи танцювальної та вокальної майстерності, розвивали почуття ритму, удосконалювали музикальний слух. Розширювали кругозір дітей, знайомлячи їх із досягненнями світової культури.
Організаційно-масовий відділ займався проведенням публічних заходів: обласних та всеукраїнських фестивалів, ігрових презентацій та спектаклів. А співробітники методичного відділу координували та покращували роботу педагогічного колективу.
У 2013 році в Палаці дитячої та юнацької творчості працювало 48 гуртків та навчалося 1680 дітей. Окрім музично-танцювальних занять, діти відвідували уроки англійської мови, конструювали в радіотехнічній секції, грали в шашки з однолітками та тренерами, робили м’які іграшки.
Тусовки, грація, психоаналіз
В одному з районних центрів Полтавської області — Решетилівці — теж є затишне містечко, де завжди раді хлопчикам та дівчаткам, і туди вони поспішають за будь-якої погоди. Це Будинок дитячої та юнацької творчості. Він заснований у 1943 році й довгі роки був джерелом душевного тепла та цікавих знань.
У 1967 році в цьому закладі шуміли, як би зараз сказали, молодіжні тусовки. Тут проводили урочисті збори, присвячені різним святам, відпочивали на танцювальних вечорах, влаштовували театралізовані фестивалі. І звісно, організували гуртки.
З дітьми займалися ерудовані та енергійні педагоги, такі ж жваві та допитливі як їхні підопічні. Для маленьких непосид проводили заняття в секціях водного туризму та спортивного орієнтування. Розповідали про раціональне використання мисливської фауни та навчали вистежувати лисиць.
У 1990-х роках активізувався художньо-естетичний напрям роботи з юними українцями. У гуртках декоративно-ужиткового мистецтва робили глиняний посуд та квіти з тканини. Вокалісти колективу “Валентина” неодноразово співали на національних фестивалях, а крім того, вихованці навчилися керувати своїм голосом, розуміти музику та насолоджуватися нею.
Яскравим явищем стала хореографічна студія “Сузір’я”, де грація тіла виявлялася разом з емоціями та харизмою. У жовтні 2009 року створено об’єднання “Шторм”, там розповідали про права підлітків. До того ж наставники розвивали у вихованців лідерські здібності та навчали їх надавати психологічну допомогу. У 2018 році працював театральний гурток “Диво-діти”.
“Хочу стати зіркою”
У 1986 році в місті Горішні Плавні, яке тоді називалося Комсомольськом, відкрили Центр дитячої творчості. Він став наймолодшим позашкільним закладом на Полтавщині, проте розвивався інтенсивно та ефектно. У першому році роботи 12 гуртків різних профілів відвідували 655 дітей.
Особливо запам’ятався городянам танцювальний колектив “Джерельце” — життєрадісний та блискучий. Музиканти з гуртка барабанників дивували бадьорими та бравурними композиціями. А юні туристи вирушали разом із наставником у незвідані дали.
У лютому 1997 року в Центрі дитячої творчості працювали журналісти та режисери телеканалу “УТ-1” — знімали фрагмент програми “Хочу стати зіркою”. Місцеві умільці показали глядачам усієї України, як вони плетуть візерунки з лози та роблять сувеніри. У 2001 році переможницею на конкурсі-фестивалі “Таланти твої, Полтавщина” стала учасниця естрадного ансамблю “Каприз” Ганна Компанієць. У 2002–2006 роках юні конструктори Сергій Червінський та Віталій Євтушенко були найкращими на змаганнях з авіамоделювання.
За роки роботи Центру дитячої творчості педагоги долучили до культури та публічної діяльності понад 20 тисяч вихованців, багато з них, подорослішавши, обрали професію, з якою познайомились у секціях. Наукові статті викладачів друкувалися в періодичних виданнях “Позакласний час” та “Розкажіть онуку”.
Забирали дітей із вулиць
Історія кременчуцького Будинку дитячої та юнацької творчості почалася зі створення першої загальновиховної установи міста. У жовтні 1922 року відкрили освітньо-розважальний клуб і запрошували дітей, які блукали вулицями. Під час Другої світової війни клуб розбомбили загарбники. І у 1952 році юні кременчуківці займалися в будівлі колишнього костелу. Вони брали участь у виставах лялькового театру, шили й моделювали одяг, грали на фортепіано, складали музичні п’єси.
У 1993 році Клуб піонерів очікувано став Будинком дитячої та юнацької творчості. На початку XXI століття цей заклад відвідував 900 школярів, працювало приблизно 100 груп та творчих об’єднань.
Педагоги впровадили власні навчально-методичні інновації для роботи з вихованцями. Наприклад, за допомогою проєкту “Плекаємо разом таланти” викладачі шукали, оцінювали та підтримували обдарованих дітей. Для цього організували щорічний фестиваль мистецтв “Кременчуцька різноманітність”. Під час цього чудового дійства виступали й водночас змагалися співаки, танцюристи, музиканти, художники, актори.
Талановиті кременчуківці — неодмінні учасники інших шоу. Вони традиційно виступали на міському фестивалі, присвяченому Дню святого Валентина “Країна кохання”, радували глядачів міжнародного фестивалю хореографічного мистецтва “Зелений світ” та виборювали призи на конкурсі народної творчості “Гран-прі Карпат”.
У кременчуцькому Будинку дитячої та юнацької творчості кожна дитина могла вибрати собі справу до душі, знайти нових друзів, провести дозвілля весело та з користю.
