“Сорочинський ярмарок” — це не просто місце торгівлі, а справжній символ української культури, який об’єднав у собі традиції, мистецтво та історію. Зародившись як звичайний торгівельний захід у селі Великі Сорочинці на Полтавщині, він перетворився на яскравий фестиваль, який прославився завдяки Миколі Гоголю та його безсмертній повісті. Протягом століть ярмарок переживав періоди розквіту й занепаду, але завжди залишався важливою частиною української спадщини. Далі на poltavski.
В наш час, через виклики війни та інші обставини, проведення ярмарку тимчасово призупинено. Однак його історія заслуговує на увагу, адже вона відображає життя українського народу — від козацької доби до сучасності.
Період Миколи Гоголя та популярність після повісті “Сорочинський ярмарок”
До кінця XVIII століття ярмарок у Великих Сорочинцях був типовий для Полтавщини торгівельний захід, що проводився наприкінці серпня – у час, коли селяни завершували жнива, а чумаки поверталися з Криму, навантажені сіллю, рибою та екзотичними товарами. Сюди з’їжджалися купці з усієї Лівобережної України, щоб продати зерно, худобу, гончарні вироби та ткацькі вироби. Ярмарок був не лише місцем торгівлі, а й важливим соціальним явищем – тут укладали угоди, влаштовували весілля, обмінювалися новинами.
Проте справжню славу Сорочинському ярмарку принесла література. У 1831–1832 роках Микола Гоголь, який народився у цих краях, опублікував повість “Сорочинський ярмарок” у циклі “Вечори на хуторі біля Диканьки”. У своєму творі письменник майстерно поєднав яскраві українські традиції, гумористичні сценки та романтичну історію кохання. Ось як він описує атмосферу ярмарку: “Такою розкішшю блищав один із днів спекотного серпня тисяча вісімсот… Так, літ тридцять буде назад тому, коли дорога, верст за десять до містечка Сорочинців, кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок”.
Цей твір зробив Сорочинський ярмарок відомим далеко за межами України. Він став символом української культури – барвистого, жартівливого, але глибоко народного світу. Проте у 1920-х роках, з приходом радянської влади, ярмарки оголосили “пережитком минулого”, а приватну торгівлю заборонили. Традиція надовго перервалася, але легенда, створена Гоголем, залишилася жити в літературі та народній пам’яті.
Якщо спочатку Сорочинський ярмарок був лише економічним явищем, то завдяки Гоголю він перетворився на культурний символ. Однак політичні зміни початку XX століття надовго призупинили його існування, залишивши лише літературний слід в історії.
Відродження Сорочинського ярмарку в 1960 роках: культурний феномен радянської епохи
У 1966 році, після майже чотирьох десятиліть забуття, Сорочинський ярмарок відродився як унікальний культурний проєкт радянської України. Це відродження стало можливим завдяки наполегливій праці місцевих ентузіастів, які змогли знайти компроміс між офіційною ідеологією та народними традиціями.
На відміну від дореволюційних часів, коли ярмарок був передусім місцем торгівлі, у новій іпостасі він перетворився на масштабний фестиваль української культури. Тут можна було не лише придбати дефіцитні товари (що було важливим фактором популярності заходу), а й побачити справжнє народне мистецтво.
Особливістю відродженого ярмарку стали театралізовані дійства за мотивами творів Гоголя. На вулицях села оживали персонажі “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Актор у ролі самого Гоголя, одягнений у стилізований камзол XIX століття, вітав гостей цитатами зі своїх творів.
Програма ярмарку охоплювала:
- Виступи народних колективів.
- Майстер-класи традиційних ремесел.
- Ярмаркову торгівлю.
- Театралізовані вистави.
- Конкурси та народні розваги.
Цікаво, що саме в радянський період ярмарок набув чіткої структури та сценарію. Організатори змогли знайти баланс між офіційною пропагандою (виступами агітбригад) та справжньою народною творчістю. Ярмарок став своєрідним “вікном” української культури, доступним для відвідувачів з усіх кінців Радянського Союзу.
Сорочинський ярмарок зберіг свою автентичність і став важливим інструментом популяризації української культури у рамках СРСР.
Криза 1990-х та надання статусу національного
Після проголошення незалежності України економічна криза 1990-х років поставила під загрозу існування ярмарку. Нестача фінансування, дефіцит товарів і відсутність інтересу з боку держави могли стати причиною його закриття.
Проте у 1999 році, за ініціативи керівника проєкту Світлани Свищевої, Сорочинський ярмарок отримав офіційний статус національного. Це дало новий поштовх до його розвитку.
Попри складні часи, ярмарок вижив завдяки ентузіазму людей і підтримці на державному рівні.
Розквіт у 2000 роках
У 2000-х роках Національний Сорочинський ярмарок досяг найбільшого розквіту. Щороку на Полтавщину з’їжджалися тисячі гостей, в тому числі туристів з-за кордону. Програма мала:
- ярмаркову торгівлю (від харчових продуктів до народних ремесел);
- концерти за участю зірок української естради;
- театралізовані вистави за Гоголем;
- майстер-класи з традиційних умінь.
Останній повноцінний ярмарок у Великих Сорочинцях відбувся у 2019 році. Пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна війна змусили організаторів скасовувати захід. У 2023 році ярмарок провели у Львові, але він не зміг повною мірою відтворити традиційну атмосферу.
В наш час Сорочинський ярмарок переживає важкі часи, але його історія доводить, що він здатний відроджуватися.
Сорочинський ярмарок — це живий символ української ідентичності. Він пройшов шлях від місцевої торгівлі до масштабного культурного фестивалю, пережив занепад і знову повернувся.