Фестиваль “Пісні Бузкового гаю”: гармонія квітів та музики

Старовинна та сумна легенда розповідає про те, як знаменитий князь Віктор Кочубей, який жив на Полтавщині, намагався врятувати свою доньку Аннушку від невиліковної на той час хвороби. За порадою лікарів він наказав створити “цілющий” гай неподалік свого маєтку в селі Диканька. З різних країн Європи привезли кілька десятків сортів різнобарвного бузку. Далі на poltavski.

З ранку до заходу сонця

Духмяніли білі, фіолетові, сріблясті, рожеві, червоні кущі. На початку ХІХ століття медики вважали, що запах цієї рослини може вилікувати від туберкульозу. Проте чарівні квіти не допомогли — донька Кочубея померла. А Бузковий гай — історико-ботанічна пам’ятка Полтавської області — живе вже понад 200 років.

У другій половині XX століття Бузковий гай став улюбленим місцем відпочинку мешканців та гостей регіону. Відвідувачі гуляли весняними алеями, насолоджувалися ароматом та влаштовували імпровізовані вокальні конкурси. Повітря наповнювалося не тільки дивовижним запахом бузку, але й не менш прекрасними мелодіями та голосами.

У 1996 році тут організували перший фестиваль “Пісні Бузкового гаю”. Виступали хорові, танцювальні, оркестрові колективи. Концерти звучали просто неба, виступали як відомі майстри, так і молоді талановиті співаки та музиканти.

Незабаром фестиваль став офіційним святом у регіоні. Завдяки обласній владі артисти змогли скористатися професійною апаратурою та зручною, добре обладнаною сценою. Щороку навесні українські пісні розливалися по всій окрузі.

У Бузковий гай приїжджали тисячі людей із різних міст — Харкова, Черкас, Запоріжжя, Києва та інших. Концерти виходили грандіозними, тривали з ранку до настання темряви. Найенергійніші та найвитриваліші відвідувачі не йшли пізно ввечері — у цей час починалася дискотека та іскрився феєрверк.

Фольклор, естрада, рок, Мазепа

Серед учасників — творчі колективи із 10 регіонів Полтавської області. Диканські танцюристи та шишацькі співаки, артисти з будинків культури Козельщинського, Решетилівського, Котелівського та інших районів. Для гостей виступали хореографічні гурти “Нове покоління” та “Дівчата”, співав учасник шоу “Х-фактор” Володимир Герасименко. Демонстрували своє мистецтво київський “Оркестр гарного настрою” та ансамбль “Полтава”. За кілька років після перших фестивалів на сцені виконували не лише фольклор та класичну українську музику, а і джазові мелодії, модні на той час хіти, рок-композиції та естрадні пісні.

Крім того, на святі з’являлися історичні знамениті особи, які ніби прийшли з глибини віків, подивитися на людей XX та XXI століть. У Бузковий гай запрошували акторів Полтавського драматичного театру імені Гоголя. Глядачі змогли побачити Мазепу та його кохану Мотрю, князя Кочубея та сценки зі спектаклю “Остання любов гетьмана”.

Квіти із заліза та обереги з глини

Втім, гості фестивалю “Пісні Бузкового гаю” — це не лише меломани та любителі театрального мистецтва. Неподалік бузкових кущів розташовувалася виставка-ярмарок. Місцеві умільці щороку показували та продавали свої вироби. Наприклад, ковалі із Запоріжжя перед публікою віртуозно робили прикраси та начиння із заліза. Вони орудували молотками біля гарячих печей, а розжарені бруски металу перетворювалися на квіти, тарілки, кинджали та підкови.

Біля “вогненних майстрів” займалися своєю справою гончарі з Решетилівки. Глиняні глеки, іграшки та кухлики — популярні сувеніри, які купували багато відвідувачів фестивалю. Матеріал, з якого ліпили деякі майстри, видобували неподалік селища Опішня в Полтавській області — це знаменита глина, придатна для виготовлення керамічних предметів.

Дехто з гончарів стверджував, що такі вироби мають потужну надприродну енергетику, тримати їх у руках — корисно для здоров’я. Не дивно, що майстри пропонували безліч різноманітних оберегів, які нібито захищали від злих сил хату, родину та навіть свійських тварин.

Прикраси та частування

Щороку привертали увагу рушники та сорочки, пошиті майстринями з Котельви. Вони привозили народний український одяг, зроблений із конопляної тканини, який дбайливо масажує шкіру під час носіння та добре захищає від сонячних променів. Інші кравчині показували швейні вироби, створені із шовку та парчі.

Відвідувачки фестивалю приміряли біжутерію ручної роботи, прикрашену різноколірним бісером: намисто, сережки, браслети. А чоловіки із цікавістю розглядали вироби столярів: різьблені шахи, табуретки, люльки для паління.

А яке ж свято без частування? Кулінари пригощали соковитими шашликами та пряним пловом, весняними салатами з редису, молодої капусти та огірків. Гості куштували медовуху, компот із сухофруктів, саморобні пиво та фруктові соки.

Фестиваль “Пісні Бузкового гаю” був суто музичним дійством лише в перші роки свого існування. Потім він перетворився на різноплановий великий захід із захопливою програмою. Окрім пісенно-танцювальних концертів та ярмарків тут організовували спортивні змагання, виставки картин, прогулянки на човнах довколишнім Пивоварським ставком.

Диканька та Бузковий гай потрапили до списку найбільш відвідуваних місць на Полтавщині. Тому організатори робили все можливе, щоби привабливість цих туристичних локацій не слабшала.

Запашні ліки

Упродовж кількох років фахівці займалися науковою та природоохоронною роботою в Бузковому гаю. Вивчали еволюцію рослин, допомагали їм виживати та оновлюватись, висаджували молоді кущі. Гілки обрізали, щоб стимулювати їх до зростання. А для повноцінного харчування куща готували підживлення.

Обрізання дорослого чагарника полягає в проріджуванні крони. Омолодження куща проводять кожні три роки. Для цього третину найстаріших і найтовстіших гілок укорочують приблизно до 30–40 сантиметрів.

Бузок дуже популярний у різних країнах. Селекціонерам вдалося створити сотні сортів: із різними запахами та відтінками квіток. Ця рослина може прожити 100 років і щороку радувати рясним цвітінням. Ефірна олія бузку часто використовується парфумерами. Зазвичай у квітки бузку 4 пелюстки, але іноді з’являються 5. Є повір’я, якщо знайти таку рідкісну квітку, то в недалекому майбутньому чекає успіх.

Квіти й листя здавна були в медикаментозному арсеналі фітотерапевтів. Із цієї рослинної сировини робили протизапальні, знеболювальні, жарознижувальні засоби. Однак не всі сорти бузку однозначно безпечні. Біохімічні властивості деяких екзотичних гібридів не вивчені повною мірою.

Опера у весняному парку

Культурно-розважальні заходи, присвячені бузку, відбуваються не лише на Полтавщині. Наприклад, в американському місті Бостоні відзначають Бузкову неділю. В один із травневих днів дозволено влаштовувати пікніки в місцевому дендрарії, де мешкають майже 450 кущів бузку.

А в латвійському місті Добеле є садівничий розплідник, у якому духмяніють 300 сортів цієї ароматної рослини. І сюди наприкінці травня з’їжджаються туристи з різних країн, щоби помилуватися найбільшою в Європі колекцією бузку.

У Добеле, як і в Диканьці, цвітіння бузку гармонійно поєднується із чудовою музикою. Латиський оперний співак Карліс Заріньш започаткував гарну традицію — щороку у весняному парку звучать класичні твори. Над бузком пливуть симфонії, арії та сонати.

Використані джерела: