Як на Полтавщині святкують Івана Купала?

Свято Івана Купала — одне з найяскравіших і наймістичніших в українському народному календарі. Це ніч, коли природа оживає, а віра в дива здається особливо реальною. На Полтавщині, де здавна шанували народні звичаї, купальські обряди збереглися майже в автентичному вигляді. Місцеві громади не лише підтримують цю традицію, а й перетворюють її на яскраві фестивалі, що приваблюють гостей з усієї України. Дізнаймося, як саме святкують Івана Купала у Полтавській області. Далі на poltavski.

Як з’явилось свято Купала?

Про походження цього свята досить складно говорити в термінах точних дат чи фактів. Дослідники сходяться на думці, що навряд чи насправді існував якийсь Купало, на честь якого назване свято. За словами етнологині Наталії Громової, цілком можливо, що такий образ існував у свідомості людей того далекого часу, однак доказів для цього недостатньо. Про Купала згадується в Густинському, Волинському та Іпатіївському літописах. В останньому йдеться про вшанування якогось міфічного персонажа чи божества, на честь якого влаштовували стрибки через багаття. Проте точно сказати, ким він був, тепер неможливо.

Відомо, що свято Купала бере свій початок ще до приходу християнства. У ті часи люди вірили, що без вшанування стихій та богів у їхньому житті не буде нічого доброго. Наприклад, кожен обряд і купальська традиція ґрунтується саме на бажанні досягти добробуту або врятуватися від нечистої сили. Дослідники визнають, що це свято має язичницьке коріння. Українці та інші хліборобські народи вірили в богів, які сприяють врожайності. З цією вірою пов’язані й інші свята, серед яких Вербна неділя та Масляна. Дехто з фахівців також вбачає язичницькі обряди у святкуванні Великодня. В Україні люди, окрім важкої праці на землі, щоб отримати гарний урожай, також здійснювали чимало магічних дій, вважаючи, що без них нічого не вийде.

Вважається, що свято Купала спрямоване на плодючість та вшанування сонця й інших стихій, пов’язаних із врожайністю. Виникло воно в день літнього сонцестояння — коли найдовший день і найкоротша ніч у році.

Зв’язок свята з християнством

Після приходу християнства церква намагалася інтерпретувати подібні свята по-своєму. Одні з них активно впроваджувалися, інші — заборонялися. Наприклад, до Купала додали приставку «Івана». У християнстві це свято пов’язали з Іоанном Предтечею. Цікаво, що православна церква не визнає обрядів, які проводяться на Івана Купала. Церковники свято ототожнювали з описами у повісті Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала». У заяві Вищого церковного управління йшлося про те, що два століття тому воно так ніколи не називалося. Ба більше, тоді взагалі не існувало жодного божества, на честь якого могли б назвати язичницькі гуляння.

У церкві вважають згадки у літописах помилковими. Православна церква відзначає 7 липня Різдво святого пророка Іоанна Предтечі та Хрестителя Господнього. У ВЦУ стверджують, що це абсолютно різні свята — християнське і язичницьке, які з невідомих причин відзначаються поряд. Цікаво, що й Українська греко-католицька церква також вважає це свято незрозумілим, а обряди — язичницькими та такими, що підлягають викоріненню.

Дослідники переконані, що свято слід називати без додавання «Івана». Як зазначала етнологиня Наталія Громова, у народі воно має тільки одну назву — Купала. Приставка «Івана», своєю чергою, була додана після приходу християнства з метою вплинути на язичницьке свято.

Як святкують Купала на Полтавщині?

У різних регіонах України купальські обряди мають свої відмінності. Найменше цього свята дотримуються у Карпатах. Наймасштабніше його святкують на Поліссі та в центральній частині країни, до якої належить і Полтавщина. Для наших предків це був день літнього сонцестояння. За письмовими джерелами, Купало входив до пантеону слов’янських богів. Йому в жертву приносили головний дар землі — хліб. Крім того, Купало вважався богом молодості, краси й шлюбу. Як розповідала в одному з інтерв’ю дослідниця Наталія Сахно, на Полтавщині це свято зберігало загальнослов’янські традиції, властиві всьому українському народу, однак мало й кілька цікавих особливостей.

З давніх-давен повелося, що напередодні свята дівчата збирали різноманітні трави та квіти й плели собі вінки. Це був обов’язковий обряд, який проводився пізно ввечері. На Полтавщині вінки плели з любистку, мальви, сокирок, барвінку, волошок, м’яти, рути, резеди — це найшанованіші та найулюбленіші у народі рослини. Увечері, напередодні Купала, дівчата збиралися у заздалегідь домовленому місці, найчастіше на лісовій галявині. Приходили вже з вінками на голові. Перед цим кожна, у якої був наречений, вручала йому головний убір — капелюх або шапку — з тих самих рослин, з яких плела вінок.

Заздалегідь готували головні атрибути свята, спільні для всієї України — Купала й Марену (вона вважалася головною Русалкою, пов’язаною з обрядами смерті й відродження природи). Роль Марени на Полтавщині у XVIII–XIX століттях виконувала гілка чорноклена або вишні. У сучасному обряді використовують уже інші дерева. Марену прикрашали стрічками, іноді квітами й вінками. Під час цього процесу люди загадували бажання. У деяких селах Полтавщини дівчата робили з соломи опудало, вдягали його як жінку й називали Мара.

Після прикрашання Марени починався обряд прикрашання Купала — заздалегідь підготованого солом’яного опудала, яке використовували по всій Полтавщині. Його вдягали у жіночу вишивану сорочку, ставили біля Марени під деревом і прикрашали намистом, квітами й стрічками. Іноді робили солом’яне опудало з дерев’яними палицями замість рук. На них дівчата вішали вінки.

У рідкісних випадках у деяких селах Полтавщини під зрубаним молодим деревцем садили дитину віком до десяти років, яку попередньо прикрашали квітами, стрічками й вінками. Вона виконувала роль Купала, навколо якого дівчата водили хороводи.

Які обряди проводяться над Мареною та Купалом на Полтавщині?

Молодь водила навколо Марени й Купала хороводи, співала пісні та жартувала. З XIX століття це свято вважалося суто молодіжним. Іноді на ньому були присутні й старші діти. Купала обкладали соломою та кропивою, після чого підпалювали. Коли вогонь розгорявся, молоді люди стрибали через нього, тримаючись за руки. Іноді купальське багаття розпалювали окремо. У народі вірять, що, стрибаючи через вогонь, можна очиститися від усього нечистого. Крім того, цей обряд символізує єдність двох початків — закоханих душ. Наприклад, у Кобеляцькому та Гадяцькому повітах дівчата вірили, що якщо під час стрибка молодята не відпустять рук, то вони обов’язково одружаться. Також через вогонь стрибали поодинці — з метою очищення від нечисті та задля збереження міцного здоров’я.

Після цього всі учасники святкування йшли до річки, де топили Купала й Марену. Причому на Полтавщині їх також заведено спалювати. У регіоні використовували обидва обряди. Іноді біля Марени й Купала складали купу кропиви й перестрибували через неї босоніж. Після потоплення опудал дівчата могли розвішувати свої вінки на деревах, а в деяких селах їх забирали додому та підвішували у хатах, стайнях або на горищах — як оберіг від нечистої сили або як лікувальний засіб.

Ворожіння на вінках

Йдеться про дуже популярний обряд. Полтавки заздалегідь готували воскові свічки, які прикріплювали до своїх вінків. Після цього їх пускали за течією річки. Іноді пускали вінки без свічок. Цей обряд проводили вже пізньої ночі. Вважалося: куди попливе вінок — там дівчина і знайде свого судженого. Якщо вінок плив рівно, а свічка не згасала — отже, власниці скоро судилося вийти заміж. Якщо вінок крутився на місці — дівчині доведеться залишатися незаміжньою ще рік. Поганою прикметою був потонулий вінок. В одних селах вірили, що це означає: дівчина не вийде заміж узагалі, в інших — що вона може навіть померти. Останнє вірування було поширене на Гадяччині, і старожили стверджували, що так і ставалося.

Крім того, на Полтавщині ворожіння мало свою особливість. Вінок, пущений по річці, мав виловити наречений дівчини, яка заздалегідь розповідала йому, як упізнати серед інших саме її віночок. Обряд супроводжувався виконанням пісні: «Віночок сплету, на воду пущу, Хто віночок зловить — той мене візьме…»

Пошуки папороті

У давнину вірили, що якщо побачити й зірвати квітку папороті, вона зробить людину не лише щасливою, а й багатою. Проте на Полтавщині більше вірили у силу переліт трави. За повір’ям, вона самостійно переміщується з місця на місце, а її цвіт світиться райдужними барвами. Під час нічного польоту переліт трава виглядає як зірка, що падає. Вважалося, що той, хто здобуде цю чарівну квітку, отримає здійснення всіх своїх бажань.

Дослідники стверджують, що під цією назвою в Україні відомо кілька рослин, проте жодна з них не має такого цвіту. Ходити на пошуки цієї квітки було особливо популярно у XIX столітті, а вже у XX — традиція поступово зникла.

Інші традиції свята

У Полтавській області у купальську ніч дівчата й парубки одягали святковий народний одяг, який завжди був популярним на Полтавщині. У полтавок це була червона плахта, у чоловіків — святкові вишиті сорочки з багатою полтавською вишивкою та червоні чоботи.

Обов’язковим обрядом було купання у річці. Вода вважалася символом очищення й чистоти. На світанку в річці змивали всі хвороби та смуток. Додому також несли воду з криниці — вважалося, що вона цілюща. 

Обов’язковими були й хороводи на Купала. Коло в цьому популярному танці символізує рух сонця і життя. За легендою, магічний хоровод приводить у рух космічні й земні енергії, які живлять рід і все людство.

Як ставилися до свята до революції та в радянські часи?

Варто зазначити, що на Полтавщині в дореволюційні часи церква як могла боролася з традицією вшанування Купала. Священники у проповідях закликали вірян не брати участі у язичницьких ритуалах, забороняли палити купальські вогнища, пускати вінки та співати обрядові пісні. Проте, всупереч всім зусиллям, традиція була настільки глибоко вкорінена в народній культурі, що селяни продовжували святкувати — часто таємно або в околицях сіл. Згодом священнослужителі зрозуміли, що повністю викорінити обряд неможливо, і на початку XX століття просто заплющували очі на його проведення.

У радянський період, особливо у 1960–1970-х роках, свято Івана Купала набуло нового змісту. Попри офіційну антирелігійну політику, влада, активно пропагуючи «народні традиції» у світському форматі, перетворила Купала на фольклорний фестиваль. 

У Полтаві та багатьох селах області проводили театралізовані вистави, концерти, народні гуляння, які втратили містичний і релігійний зміст, але зберегли зовнішні атрибути — вогнища, вінки, пісні. Таким чином, обряд адаптували до нових ідеологічних реалій.

Як сучасна молодь святкує Купала?

Свято Івана Купала на Полтавщині активно відроджується й адаптується до сучасних умов, зберігаючи при цьому основні традиційні елементи. Сучасні святкування часто супроводжуються виступами музичних гуртів, популярних виконавців, фаєр-шоу, фотозонами, конкурсами народного вбрання та тематичними ярмарками. Молодь, захоплена ідеями екологічності та етнічної автентичності, прикрашає себе живими квітами, вдягається у вишиванки, плете вінки з традиційних трав. Багато хто прагне дослідити справжні звичаї своїх предків і залучає до святкування старших членів родини. Для полтавців це не лише розвага, а й спосіб зберегти культурну спадщину.

У 2000-х роках свято Івана Купала у Полтавській області відродилося як яскраве культурне явище. Воно має переважно розважальний характер, але залишається глибоко популярним серед місцевих мешканців і туристів. Молодь охоче бере участь у купальських дійствах: організовують фестивалі, майстер-класи з плетіння вінків, традиційні ярмарки. Водночас дедалі більше людей починає цікавитися справжнім походженням свята та давніми обрядами, що використовуються під час його проведення.