Панаса Мирного ми знаємо ще зі шкільної програми за його романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Дійсно, книга увійшла до скарбниці класичної української літератури. Однак, мало кому відомо, що письменник написав рекордну кількість різноманітних літературних творів – понад тисячу. Сюди увійшли прозові твори, перекладені та оригінальні поезії, драми та прозові уривки. Значна частина з них так і не була опублікована, зберігшись лише у формі рукописів. Тож як йому вдалось написати таку кількість творів? Чому писав під псевдонімом? Та як склалось життя Панаса Мирного? Далі на poltavski.
Шлях від дитинства до високої посади
Панас Якович Рудченко народився у Миргороді у травні 1849 року. Панас зростав у багатодітній родині, але оточуючі відмічали його любов до самотності та спокою: хлопчику не подобались шум та галас, він уникав спілкування з дорослими та дітьми.
Спочатку навчався у Миргороді, але потім вступив до Гадяцького повітового училища, де навчався протягом 4 років.
У підлітковому віці, одразу після завершення навчання в училищі, Панас починає працювати (на той час йому було всього 14 років). З того часу майбутній письменник просувається по кар’єрній драбині у чиновницькому напрямі: працює на посаді помічника бухгалтера у Гадячі, потім – у Прилуках.У 1871 році письменник переїхав до Полтави, де окрім чиновницької роботи паралельно почав працювати у літературному напрямку. У віці 40 років Панас Якович Рудченко дійшов до посади статського радника. Хоч і подейкували, що ця робота йому не подобалась, але виконував її Панас ретельно і сумлінно.
У 1889 році Панас одружився з Олександрою Шейдеман, у шлюбі з якою народилось троє синів.
Літературна праця
Після важкої чиновницької роботи, прийшовши додому, Панас знаходив втіху у літературі та поезії. Відомо, що його брат Іван також реалізовував себе у цьому напрямку, публікував казки і пісні. Для Панаса написання віршів та повістей стало справжнім захопленням. Щовечора він усамітнювався та починав щось писати. Першими пробами пера Панаса Мирного стали вірш “Україна” та оповідання “Лихий попутав”. Ці та наступні твори письменника були опубліковані здебільшого за кордоном, адже того часу україномовні видання проходили жорстку цензуру та переслідувались Російською імперією.
Складний шлях чекав на Панаса Рудченка на літературному терені: займаючи високі посади він не міг відкрито виражати свої думки, через що довелось взяти псевдонім – Панас Мирний. Лише близькі друзі митця знали, хто переховується під іменем Панаса Мирного. Сам письменник неоднократно говорив, що робить це не лише з міркувань безпеки, а й через те, що ніколи не жадав слави та популярності.
Тільки з середини 1880-х років, Панас Мирний нарешті отримав змогу повноцінно друкуватись в українських виданнях. Найвідомішими опублікованими творами стали роман “Повія”, цикл оповідань “Як ведеться, так і живеться”, повісті “П’яниця”, “Лихо давнє й сьогочасне”, новела “Лови”, п’єси “Лимерівна” та “Спокуса”, і звісно ж, роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.
Цікавий факт: коли у 1915 році жандармерія почала розшук учасників українського національного руху, вони так і не змогли розвідати справжнього імені Панаса Мирного. У той час, коли Мирного розшукувала влада – він спокійно працював у Полтаві на одній із найвищих чиновницьких посад не лише міста, а й цілої губернії (мав цивільний генеральський чин).
Панас Мирний активно займався громадською діяльністю та брав участь у роботі нелегальної організації “Унія”. Діяльність таємного товариства була спрямована на друк та поширенні забороненої владою української літератури.
Помер письменник у січні 1920 року у Полтаві, де і був похований.